Tattoo. Читання по очах

Лисиця, діставши блокнот і ручку, вмостився праворуч від господаря. Марченко – навпроти. Магічний трикутник є. Треба його ввімкнути.

– Пропоную випити, – сказав «імператор кафе», уважно пройшовшись поглядом настороженими фейсами гостей. – Чаю. Китайці його називають «вогнем життя». Уранці він просто незамінний. Коли налаштовуєшся на цілий день. І хочеш, щоб він минув з насолодою й результативно. У чаї ж головне – бути щойно приготовленим. Бо, як кажуть у Піднебесній, «свіжозаварений чай – бальзам, а залишений на ніч – змія». Але вибачайте – обійдемося без гунфу ча[23]. Для чайної церемонії потрібно багато часу. А в мене його зараз нема.

– У нас теж, – чесно зізнався Марченко.

– Отож, – закивав «Син Неба»[24]. – Хто який буде? Є люйча – зелений чай, хунча – червоний, улун – бірюзовий.

– Я – люйча, – без вагань підняв руку Богдан.

– Я теж, – вирішив залишатися на одній хвилі з товаришем Ігор.

– А я – улун, – підвів риску Термінатор. – У ньому багато всіляких корисностей: кофеїн, поліфеноли, ефірні олії, мікроелементи і тьма-тьмуща вітамінів. Він допомагає зменшити вагу, сприяє обміну речовин, зміцнює судини. Кажуть, що улун гальмує появу зморшок, розгладжує шкіру. Може, і вам? – Його вимовлені впевнено слова нагадували і рекламу, й гіпноз, і виклад звичайних життєвих основ студентам-першокурсникам на першій лекції в понеділок першого вересня. Але вірити хотілося.

– Та ні, – мотнув головою Лисиця. – Я таки зелений.

– А я згоден на улун, – здався Ігор. – Нехай розгладжує шкіру.

– Чудово. – Усмішка кафешного «Сина Неба» підтвердила сказане. – Аню, – гукнув він, і із «закулісся» вигулькнула молода чорнява офіціантка з умілим макіяжем, що робив її схожим на китаянку, в короткому золотистому ципао[25] з нашитим червоним драконом. Дуже ефектна. – Два улуни й люйча.

– Зараз, – уклонилася дівчина і швидко зникла там, звідки з’явилася. Гості провели її поглядом. Але інакше й бути не могло. Чоловіки ж!

– А ви зранку вже у справах? – запустив на свій страх і ризик розмову далі Богдан.

– У людей, що хочуть багато встигнути, ранок починається, як це не дивно, рано. Як кажуть у Китаї, «назвався селянином – берись за мотику»[26].