Порох із драконових кісток
- Автор: Пузий Владимир Константинович
- Серия: Сезон Киновари #1
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: АССА
- ISBN: 978-617-7670-22-2
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Порох із драконових кісток». Краткое содержание книги:
Жінка у хустці підхопилася, простягла руки юнакові, той хитнув головою і сам, спершись на свої металеві милиці, почав підводитись.
— Хана лінолеуму, — впівголоса зауважив Чепурун. — Слухай, Марто, ти взагалі не чекай, вони тут довго будуть… Скажи, що з огляду.
Тітки, почувши його, загрозливо пооберталися, — і не минути б їй лиха, але цієї миті прийшла пані Казатул з Аделаїдою й Нікою. Не звертаючи уваги на загрозливі вигуки, куди, мовляв, без черги, вона кивнула Марті й повела всіх трьох до кабінету.
— …місце вам не потрібне, це тільки плюс, — говорив лікар. — Але вам доведеться стати на облік. І визначитися з тим, де ваш син перебував із травня до вересня. Краще десь північніше. Родичі у вас є в тамтешніх губерніях? З’ясуйте, буде потрібний нещасний випадок на виробництві, приблизно місячної давнини, хоча можна і щось свіжіше.
Тут він помітив пані Казатул і кивнув асистентові:
— Займіться.
Дівчат підвели до стола навпроти, там уже лежала трохи схилена набік, хитка купа медкарток. Асистент прийняв усі три, погортав, затримуючись на тій чи іншій сторінці. Сказав, не підводячи погляду:
— Можете йти, спасибі.
— …і якомога менше зайвих розмов, — провадив далі лікар, — ну, це ви й самі розумієте. Зобов’язаний, однак, попередити: у разі невідповідної поведінки можливі… скажімо так, рецидиви. Аж до загострення, з імовірним летальним кінцем.
Виходячи, Марта озирнулась. Жінка у хустці слухала, дрібно киваючи; юнак — чи не брат Тамари? — стояв поряд, важко навалившись на милиці й дивлячись повз лікаря, на дешевий календар із репродукціями давніх батальних полотен. Асистент поклав картку Ніки до загального стосу, а Мартину й Аделаїдину — в окремий, менший; там набралося від сили три-чотири картки.
У коридорі Марта раптом з’ясувала, що жодні відмовки для подружки їй не потрібні. Ніка жваво обговорювала із молоденькою панею Казатул і Аделаїдою новий сезон «Любих сліз», епізоди перший та другий. Чи то розуміла, наскільки необхідно зараз Штейнер відволіктися від згадок про огляд, чи ж мала намір більше ні на мить не лишати медсестричку наодинці зі смарагдооким паном Вегнером.
Так чи сяк, Марта була нарешті вільна! Разом із лицарями вона попрямувала до виходу — того, що виводив із лівого крила одразу до траси. На зупинці була штовханина, ледве упхалися. Вона їхала, вхопившись за поручень, і чомусь згадувала той день у полі — як сама собі намріяла всяких нісенітниць, піддалася миттєвому імпульсу. Щось заважало, бентежило, наче камінець у туфлі.
Тільки Марта поки ніяк не могла збагнути, що саме.
Розділ 5
Курча по-тульськи
Усе складалося якнайкраще. Якби не медогляд, вони б опинились у Стефана-Миколая одночасно з Уною, його молодшою сестрою. А так їх зустрів лише дід — людина широких поглядів, ветеран Другої та Третьої пацючих воєн, герой, який особисто врятував Нусскнакера-молодшого під час Падіння голок. Про це, втім, згадувати він не любив — як і про роки, проведені в одному із тодішніх артиків. До артиків, наскільки Марта знала, відправляли людей небезпечних і неблагонадійних, злочинців, і що там робив пан Клеменс, вона й гадки не мала, а розпитувати було незручно.
Бабусь удома не було, але роль ґречного хазяїна дід виконував із задоволенням: напоїв дітей чаєм, а коли дізнався, що ті затримаються принаймні на годину, вигнав їх із кухні й зачинив двері.
— Ну тримайтеся, — сказав Стефан-Миколай. — Він тут днями новий рецепт розкопав…
— Нам же іще за рештою кісток!..
Марта стенула плечима:
— Змирися, Чепуруне. Наче не знаєш: від нас тут нічого не залежить. І взагалі, я от, наприклад, дико зголодніла, а пан Клеменс суперськи готує. Але ти, якщо вже так кортить, можеш мчати на поле просто зараз, ми наздоженемо, не бійся.
Чепурун на це видав протяжливий та немелодійний звук, а потім заявив, мовляв, замість втрачати час — давайте до справ.
І вони пішли в лабораторію молоти кістки.
Треба сказати, що кімната Стефана-Миколая в людини непідготовленої могла викликати захват, страх чи паніку — залежно від схильностей конкретної особи. Узагалі квартира Штальбаумів була величезною і суперсучасною, із сімома кімнатами, просторою гостьовою залою (яка нагадувала Марті салон подарункового магазину), із двома довжелезними балконами й одним коротким, із акваріумами вздовж стін і картинами на стінах — словом, на Мартин погляд, квартира ця була найменш придатною для життя. Виняток становили території, якими володів Стефан-Миколай: згадані вже кімната і короткий балкон.