Чужинець на чужій землі
- Автор: Хайнлайн Роберт Энсон
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-0090-6
- Переводчик: Ганна Литвиненко
- Жанр: Социально-философская фантастика
Электронная книга - «Чужинець на чужій землі». Краткое содержание книги:
— Зрозуміла. Любий, на мені ця мантія лише тому, що маю вести службу. Проте якби я ґрокнула, що це непокоїть тебе, то точно зняла б її ще до того, як привіталася, — навіть попри те, що не була б впевнена, що матиму ще одну під рукою. Ми так звикли одягатися чи роздягатися — залежно від того, що нам потрібно робити, — що я просто геть забула, що можу поводитися неввічливо. Любий, зніми ці труси — чи залиш їх: зроби так, як тобі буде зручно.
— Гм...
— Просто не переймайся цим, — Джилл посміхнулася, і на її щоках з'явилися ямочки. — Ти нагадуєш мені той випадок, коли Майк вперше потрапив на громадський пляж, — тільки навпаки. Пам'ятаєш, Доун?
— Я ніколи цього не забуду!
— Бене, ти знаєш, як Майк ставиться до одягу: він його просто не розуміє. Чи не розумів. Я навчила його всьому. Він не бачив в одязі ніякого сенсу — навіть захисту, — поки з великим здивуванням не ґрокнув, що ми — не такі невразливі, як він. Щодо скромності — він дійсно скромний в істинному значенні цього слова, так, що це навіть приносить біль. Але тілесна скромність — це не марсіанський концепт, і вона не може ним бути. І лише нещодавно Майк ґрокнув одяг як прикрасу — після того як ми почали експериментувати з різними костюмами під час наших вистав.
Але, Бене, хоча Майк завжди робив те, що я йому казала, — без різниці, чи ґрокав він це, чи ні, — ти й уявити собі не можеш, з якої кількості дрібниць складається вміння бути людиною. Ми витрачаємо двадцять чи тридцять років, щоб вивчити їх; Майку довелося вивчити їх ледь не за одну ніч. Звісно, в його знаннях є прогалини навіть зараз. Він робить щось, навіть не знаючи, як це роблять звичайні люди. Ми всі його навчаємо — ми з Доун особливо. Всі, окрім Патті, яка впевнена, що будь-що з того, що робить Майк, є ідеальним. Проте він все ще ґрокає суть одягу. Він ґрокнув більшість неправильностей, які розділяють людей, — і знайшов спосіб дозволяти любові спонукати їх до зближення. Нещодавно він усвідомив, що для якоїсь частини людей цей бар'єр потрібен — принаймні для сторонніх. Але тривалий час Майк носив одяг лише тому, що я казала йому, — і коли говорила, що він мусить це робити. Але якось одного разу я йому про це не сказала.
Ми були тоді в Нижній Каліфорнії; саме в той час познайомилися — фактично перезнайомилися наново — з Доун. Ми з Майком зупинилися на ніч в одному з тих великих розкішних пляжних готелів, і він так хотів ґрокнути океан, повністю зануритися у воду, що наступного ранку дозволив мені поспати, а сам пішов, щоб вперше його відчути. Я не усвідомлювала того, що Майк нічого не знає про купальники. О, можливо він їх і бачив... Проте не знав, для чого вони були потрібні, — і мав з цього приводу дещо змішані версії. Він точно не знав, що їх потрібно було надягати у воду, — для нього це думка майже єретична. І ти знаєш суворі правила Джубала про дотримання чистоти в басейні. Тож я впевнена, що до того він ніколи не бачив плавок. Пам'ятаю, як одного вечора безліч людей штовхали у воду вбраними, — проте це було напередодні того, як Джубал збирався негайно вичистити басейн.
Бідний Майк! Він спустився на пляж, скинув халат і пішов до води, схожий на грецького бога — і так само мало обізнаний з місцевими звичаями. Коли розпочався скандал, я, прокинувшись, швидко схопила одяг і спустилася якраз вчасно, щоб не дати його заарештувати... І забрала його назад до кімнати, де решту дня він провів у трансі.
Здавалося, Джилл занурилася у спогади.
— І тепер я теж йому потрібна — тож мушу бігти. Поцілуй мене на ніч, Бене; побачимося вранці.
— Тебе не буде всю ніч?
— Напевно. Це справді велика перехідна група — і, по правді, Майк просто займає їх чимось останні півгодини, чи й більше, поки ми тут говоримо. Проте поки що все нормально.
Вона встала, легенько потягла його за ногу і впала в його обійми.
Через якийсь час вона перервала поцілунок, але так і залишилася в його руках, буркочучи:
— Бене, любий, ти брав уроки. Треба ж таке!
— Я? Я був повністю вірний тобі — по-своєму.
— Так само, як і я тобі... Це найкращий спосіб. Я не скаржуся... Просто думаю, що Дорказ допомогла тобі практикуватись у поцілунках.
— Трохи так, можливо. Проноза.
— О так, — і я завжди була пронозою. Група може почекати, поки ти поцілуєш мене ще раз. Я спробую бути Дорказ.
— Будь собою.
— Добре, буду собою. Та Майк говорить, що Дорказ цілується досконаліше — «ґрокає поцілунок більше», ніж будь-хто інший.
— Досить базікати.
Вона замовкла — ненадовго, а потім зітхнула.
— Група переходу чекає, ось чому я йду. І сяю, мов світлячок. Подбай про нього, Доун.