Чужинець на чужій землі

— Ми маємо довго кружляти «навколо», — пояснювала Патті, — щоб дати їм час очиститися й вступити у Храм Восьмого Кола. О, втручання їм би не зашкодило, — проте це згаяло б час Майка, який слід буде витратити на те, щоб знову повернути їм настрій. А він і так важко працює.

— Куди ми зараз йдемо?

— Забрати Солоденьку булочку, а потім — назад до Гнізда. Хіба що ти захочеш взяти участь в ініціації до Восьмого Кола. Ти можеш, тобі це відомо, — оскільки ти у Дев'ятому Колі. Але ти ще не вивчив марсіанську, тому ця церемонія Здаватиметься тобі незрозумілою.

— Що ж... Я б хотів побачити Джилл. Коли вона звільниться?

— О, вона просила передати тобі, що збирається піднятися нагору, щоб зустрітися з тобою. Сюди, донизу, Бене.

Двері відчинилися, і він зрозумів, що вони зайшли у сад, який він вже бачив. Змія так само обвивалася довкола гілки; коли вони зайшли, вона підняла голову.

— Ось ти де, люба! — сказала Патриція до неї. — Гарна мамина дівчинка, правда ж? — вона обережно зняла боа і опустила змію в кошик, починаючи з хвоста. — Дюк зніс її донизу, але я мала влаштувати її на дереві та звеліти їй залишатися там і не повзати. Ти щасливчик, Бене; служба переходу з Сьомого у Восьме Коло трапляється дуже рідко: Майкл не проводить її, доки не збереться достатня кількість кандидатів, готових створювати та підтримувати настрій. Хоча зазвичай ми відправляємо людей із Сокровенного кола, щоб вони допомагали новачкам — кандидатам ззовні.

Бен ніс Солоденьку булочку для Патті, аж доки вони не дісталися верхнього поверху. Тут він зрозумів, що змія довжиною в чотирнадцять футів досить-таки важка; кошик скріплювали сталеві скоби, які точно не були зайвими. Щойно Бен з Патті піднялися, вона зупинилася:

— Постав її сюди, Бене, — Пат зняла мантію. — Це нагорода для Солоденької булочки за те, що вона була гарною дівчинкою: вона чекає обіймів від мами. У мене скоро починаються заняття, тож я пройду решту шляху з нею й дозволю залишатися на мені аж до останньої секунди. Не годиться розчаровувати змію — вони зовсім як діти. Змії не можуть ґрокати з усією повнотою, — за винятком того, як Солоденька булочка ґрокає маму... І, звісно ж, Майка.

Вони пройшли десь п'ятдесят ярдів до входу у Гніздо, де біля дверей Патриція дозволила Бену зняти з неї сандалі після того, як він сам роззувся. Його цікавило, як вона може утримувати рівновагу з такою важкою ношею. А ще він помітив, що Пат в якийсь момент позбулася своїх панчіх чи шкарпеток — без сумніву тоді, коли виходила, щоб влаштувати появу Солоденької булочки на сцені.

Разом вони зайшли всередину, Пат вже була одягнена лише у велику змію. Бен знову роздягся до трусів, зупинився, розмірковуючи над тим, щоб зняти й їх. Він бачив достатньо, щоб бути впевненим, що одяг — будь-який одяг — всередині Гнізда, згідно з його простими звичаями, був так само не потрібний, як підбиті гвіздками черевики — у дансингу. М'яке застереження на виході; той факт, що в Гнізді, схожому на лоно, зовсім не було вікон; комфорт; відсутність вбрання на Патриції — та ще те, що вона запропонувала (проте не наполягала), що він може зробити так само, — все це разом означало звичну для цієї родини оголеність вдома. Оголеність, звичну для людей, які щонайменше були його умовними «водними братами», — попри те що він навіть ніколи не бачив більшості з них.