Чужинець на чужій землі

— Вже замовила.

— Мені слід було б знати. Ось ця, здається, завузька, — Джилл посовалася в ній, що значно більше стурбувало Бена, ніж ідеальна й неприкрита шкіра Доун. — Доун, ми набираємо вагу?

— Думаю, що так, трохи. Це не має значення.

— Це допомагає, хочеш сказати. Ти була дуже худа. Бене, ти помітив, чи не так, що у нас з Доун однакова фігура? Зріст, об'єм грудей, талії, стегон, вага, — все... Я вже не кажу про колір. Ми були майже однакові, коли познайомилися... А потім, за допомогою Майка, зрівняли наші параметри — і втримуємо їх такими і досі. Навіть обличчя стали більш схожими між собою, — хоча ми цього й не планували. Так сталося тому, що ми робили те саме; думали про ті самі речі. Встань і дозволь Бенові оглянути на нас, люба.

Доун відставила свою тарілку вбік і підвелася, ставши так, щоб особливо сильно нагадати Бенові Джилл, — більше, ніж можна було б завдяки лише подібності їх фігур. Потім він зрозумів, що саме у цій позі Джилл була, коли вперше стояла оголеною, як Матір Єва.

Отримавши запрошення дивитися, він це й робив. Джилл з повним ротом пробурчала:

— Бачиш, Бене? Це я.

Доун їй посміхнулася:

— Гостра межа відмінностей, Джилліан.

— Пфф. Ти теж це так само контролюєш. Мені вже майже шкода, що наші обличчя ніколи не стануть однаковими. Бене, це дуже зручно для нас — бути такими схожими. Повинно бути дві верховні жриці; саме тому ми обидві можемо проводити служби з Майком. Ми можемо помінятися місцями просто посеред служби — а інколи так і робимо. Крім того, — додала вона, ковтаючи, — Доун може купити сукню, котра підійде також і мені. Це позбавляє мене потреби купувати одяг. Звісно, коли ми його носимо.

— Я не був впевнений, — повільно промовив Бен, — що ви взагалі носите одяг. Окрім вбрання жриць.

Джилл виглядала здивованою:

— Гадаєш, ми б пішли танцювати у цьому? Ми надягаємо вечірні сукні, як і будь-хто інший. Це наш улюблений спосіб не дати заснути нашій красі, — хіба не так, люба? Сідай і доїж; Бен вже достатньо довго дивився на нас. Бене, у тій групі переходу, де ти був, є надзвичайно вмілий танцівник, а у цьому місті є безліч гарних нічних клубів. І ми з Доун так завантажуємо нещасного друзяку, проводячи з ним безліч ночей підряд, що мусимо допомагати йому не заснути під час мовних занять. Проте з ним все буде добре — щойно ти досягаєш Восьмого Кола, тобі більше не потрібно багато спати. Що змусило тебе думати, що ми ніколи не одягаємося, любий?

— Гм... — Бен врешті-решт таки розповів їй про незручне становище, в якому опинився.

Джилл дивилася широко розплющеними очима, потім почала хихотіти, але відразу ж припинила, і Бен усвідомив, що досі жодного разу не чув, щоб ці люди сміялися. Хіба лише «простаки» на службах.