Чужинець на чужій землі

— Хто тут ховається в кущі? — раптово пролунало високе контральто.

Дюк озирнувся.

— Не я, о поступлива левантійська хвойдо! Йди сюди, крихітко, і поцілуй свого брата Бена.

— Мені ніколи в житті за це не платили, — заперечила жінка й плавно підійшла до них. — Я почала віддавати ще до того, як мені сказали це робити, — вона поцілувала Бена обережно й наполегливо. — Ти є Бог, брате.

— Ти є Бог. Розділяю з тобою воду.

— Ніколи не відчувай спраги. І ніколи не звертай уваги на те, що каже Дюк, — він поводиться як грудне немовля.

Вона нахилилася до Дюка й поцілувала його — все повільніше, поки він мацав її приголомшливий задок. Бен помітив, що це була низька, повненька, жагуча брюнетка з копицею важкого чорно-синього волосся довжиною майже до грудей.

— Дюку, ти, коли прокинувся, ніде не бачив журнал «Будинок Леді»? — вона потягнулася через його плече, взяла виделку й почала їсти яєчню. — Ммм... Смачно. Це не ти готував, Дюку.

— Це Бен. Чому б це я мусив шукати журнал «Будинок Леді»?

— Бене, гарно збий точнісінько в такий самий спосіб ще пару десятків яєць, і я зроблю яєчню. Там була стаття, яку я хотіла показати Патті, любий.

— Добре, — погодився Бен і підвівся, щоб виконати її прохання.

— І жодних ідей від вас двох про нове оздоблення цієї діри — або я звідси піду. І залишіть трохи яєць для мене! Гадаєш, ми, чоловіки можемо робити свою роботу на голодний шлунок?

— Ну-ну, Дюку, любий. Розділена вода примножується. Як я говорила, Бене, скарги Дюка ніколи нічого не означають — поки у нього стільки жінок, що вистачило б для двох чоловіків, а також їжі, достатньої для трьох, він залишається покірним маленьким ягнятком, — вона заштовхала виделку з їжею Дюкові в рот, а потім продовжила трапезу. — Тож досить кривлятися, брате; я приготую вам другий сніданок. Чи це вже буде третій?

— Ще й першого не було: ти його з'їла. Рут, я розповідав Бену, як ви з Семом перестрибнули з Третього на Дев'яте. Думаю, він непокоїться через думку про те, чи заслуговує Розділення води сьогодні ввечері.

Вона вполювала останній шматочок на тарілці Дюка, потім підійшла до плити й почала готувати.

— Дюку, ти підеш, а я поки приготую щось більше від яєчні. Візьми свою чашку з кавою й забирайся. Бене, я теж хвилювалася, коли прийшов мій час, — але тобі не варто перейматися, любий, тому що Майкл ніколи не помиляється. Тут твоє місце — інакше тебе взагалі тут не було б. Ти збираєшся залишитися?