Чужинець на чужій землі

Тож ми займалися в Третьому Колі. Сем вивчав мову дуже швидко; натомість я сама безжально зависла, і навчання давалося мені важко тому, що я не хотіла випускати його з поля зору. А потім — бабах! Трапилося диво. Несподівано ми почали думати марсіанською. Спершу лише трохи... Проте Майк відчув це і одного вечора залишив нас після служби Третього Кола. Тоді Майкл і Джилліан розділили з нами воду. Врешті-решт я зрозуміла, що в мені було все те, що я зневажала в інших жінках, — і знала, що мені слід зневажати свого чоловіка за те, що він дозволяв мені це ненавидіти, і його самого — за те, що він із собою зробив. Все це англійською, з вкрапленнями івриту. Тож я проплакала увесь день, стогнала й усіляко дошкуляла Сему... І не могла дочекатися, коли повернуся і розділю більше води й знову стану ближчою того вечора.

Після цього поступово ставало все легше — але не зразу, оскільки нас штовхнули у внутрішнє коло так швидко, як ми тільки могли це прийняти. Майкл знав, що нам потрібна допомога, й хотів дати нам безпеку і мир Гнізда. Тож коли настав час нашого Розділення води, я все ще не могла зібрати себе докупи без постійної допомоги. Я знала, що хотіла, щоб мене прийняли в Гнізді, — і що, коли почала одного разу, дороги назад вже не буде. Проте не була впевнена, що зможу злитися з сімома іншими людьми. Я безглуздо боялася; коли ми йшли, то я майже благала Сема повернутися додому. — Вона замовкла й підняла погляд, — не усміхнена, але блаженна; пухкенький янгол з великою ложкою для мішання в руці. — Потім ми зайшли в Сокровенний Храм, і на мене впало світло, а наші мантії раптом зникли... Всі інші вже були в басейні й кликали нас марсіанською приєднатися й розділити воду життя. Я кинулась у той басейн, пірнула — і відтоді так і не піднялася на поверхню!

І ніколи не хотіла. Тож не хвилюйся, Бене, — ти вивчиш мову, й оволодієш самоконтролем, і отримаєш віддану допомогу від усіх нас на кожному кроці твого шляху. Відкинеш тривоги й стрибнеш у той басейн сьогодні ввечері; я розкрию обійми, щоб впіймати тебе. Всі ми розкриємо обійми, вітаючи тебе вдома. А зараз візьми цю тарілку для Дюка й передай йому, що я сказала, що він — свиня... Проте свиня чарівна. А ось ця — для тебе. О, звичайно, ти можеш їсти скільки забажаєш! Поцілуй мене і йди; у Рутті ще є справи.

Він доставив поцілунок, повідомлення й тарілку, потім зрозумів, що все-таки досі трохи голодний... Але, тим не менше, не зосередився на їжі — оскільки побачив Джилл, Що розляглася на одному з широких м'яких диванів і, очевидно, спала. Він сів навпроти неї, насолоджуючись приємним видовищем і розмірковуючи над тим, що Доун та Джилл були ще більше схожими між собою, ніж він це усвідомив вчора ввечері.

Він підняв погляд після того, як відкусив шматочок і побачив, що вона розплющила очі й посміхається йому.

— Ти є Бог, любий... Як пахне смачно.

— А ти смачно виглядаєш. Проте я не хотів тебе будити, — він встав і сів біля неї, поклавши шматочок їй у рот. — Сам готував — Рут лише трохи допомогла.