Крига. Частини ІII–ІV

— Тунґетитова куля поціляє у кригу — й що? Ще більше криги. Чому саме на лютих…

— Але ж ви підстрелили одного.

Торкнулося кінчиком пальця до вставленого в револьвер набою.

— Доктор Вольфке поки що цього не вивчав.

— Чого?

— Поведінки високоенерґетичного тунґетиту в рідкому гелії, у крови лютих. Так само, як існують студіні крижліза з цілковитою контртеплоздатною симетрією, — цей замóк, камора, цівка — так і сполуки тунґетиту… Я правий? Нижче нуля за Кельвіном… Може, ви мали такий задум, щоб знищити Шляхи Мамутів?

Струснулося Ґросмайстером назад. Інстинктивно піднялося його на висоту очей, подивилося вздовж зміїного дула. Ріг показував центр таблиці священних геометрій криги.

— А власне, дорогий докторе, ви врешті виміряли оту структурну сталу? Бо я б урешті забув.

Тесла забурчав щось собі під носа іноземною мовою.

— Pardon?

— Відомо, що люди різні! — забуркотів він. — Поміряєш електричний опір на тілах однієї людини й іншої, то у разі відповідної чутливої апаратури завжди отримаєш різні результати. Але характер? Як виміряти характер людини?

— Але ви розумієте, що я мушу мати ці дані, перш ніж поїду до мого батька. — Сховалося Ґросмайстера. — Я промандрую по кризі тисячу верст із помпою Котарбінського, а на місці виявиться, що батько швидше збирає у собі тьмідину, ніж помпа встигає її витягувати, — і що тоді? Ба навіть гірше, якщо це правда, що абааси можуть там далі рости й дозрівати, наприклад, ступивши на шляхи дитиною, то й стала теслектричної ємности характеру…

— Помпа! — підхопився Тесла.

Очевидність прошила тьмідину невидимою блискавкою.

— Маєте її?

— Учора…

— Де?

— Прошу.

Він витягнув з-під стола біля свого пристановища під чорними таблицями дерев’яну скриню, заповнену зверху електричною жорствою, кабелями, лампами, погорілими обмотками; Тесла відкинув усе це, показуючи бляшаний корпус гасової пічечки.

— Усередині?

— Під резервуаром.

— Кабелі…

— На шпулі.

— Коли розгориться…

— Я випробував.

— Ах! Геніально! Ніхто не помітить, температура плюсова.

— І не корба, а…

— Пара.

— Або з батареї тьмідини. Погляньте.

Тупіт численних ніг у коридорі оголосив про прибуття поважних відвідувачів. Тесла ногою засунув скриню під стіл, підвівся на повен зріст, знову поправив манжети. Повернулася думка, що, може, однак краще вислизнути непоміченим і не афішувати отак перед графом Шульцом-Зимовим знайомство з доктором Теслою, котрий врешті-решт є більмом на оці в графа, що б він офіційно не заявляв; не колоти йому цим очі, — але перш ніж щось зробилося згідно з цією думкою, двері відчинилися й увійшов інженер Яґо, похмурий, як грозова хмара, далі старий охранник Стєпан і вже ціла група співробітників Обсерваторії, чиновников, козаків й инородцев у своїх брудних шкурах, а всередині групи крокував Францішек Марковіч Ур’яш у зовсім не парадному мундирі.