Українське письменство
- Автор: Зеров Микола
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 966-500-019-5
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:
І Антарес, як іскорка червона. Антарес — найбільша зоря в сузір’ї Скорпіона.
А друг Стрілець… див. примітку до сонета «Хірон».
Герой глибокодумного вавилонського епосу, знайденого і прочитаного коло п’ятдесяти років назад (1872 р., Джордж Сміт). Цар Урука, велетень і вояк Гільгамеш по смерті свого приятеля Еабані тяжко замислюється над вічною загадкою життя й смерті. Блукаючи по світах, він прибивається на щасливий острів серед моря, де живе давній праведник Ут-Напіштім, вавилонський Ной, єдиний з людей, що врятувався з сім’єю під час всесвітнього потопу. Ут-Напіштім розповідає про потоп, про свій корабель, на якому він урятувався, про безсмертя, яким нагородили його боги. Він навчає Гільгамеша, як дістати овочів з дерева життя. Гільгамеш дістає ті овочі, але Змій підступається до нього: герой тратить свою здобич, і людський рід зостається смертним.
Прекрасний російський переклад поеми належить покійному Гумільову (СПб., 1919).
Дрімливий Ніл, окрадений Луксор. Луксор — сучасний посілок на руїнах давніх єгипетських Фів (Теб). Луксорський храм — найкращий пам’ятник єгипетського будівництва.
Тезей (власне: Тесей) — один з найбільших грецьких героїв, син афінського царя Егея, переможець Мінотавра на острові Криті. Він за допомогою клубка ниток, що дала йому царівна Аріадна («Аріаднина нитка»), — пройшов у глибину знаменитого критського лабіринту і, убивши потвору, щасливо звідти вибрався. Од’їжджаючи додому в Афіни, взяв Аріадну з собою, але мусив покинути її, сонну, вночі, на острові Наксосі, — тема, яку так прекрасно в російській поезії розробили Брюсов («Тесей Ариадне») та Сологуб («Сны внезапно отлетели»). Покинуту на острові царівну знайшов бог Вакх, і вона стала його безсмертною дружиною. Шлюбний вінець Аріаднин, подарунок Афродіти, потім було перетворено на сузір’я («Північна корона»), — див.: Овідій, Фасти (Календар), III, 459—516.
Як Фарос твій, твій білий Гептастадій. Гавань давньої Олександрії утворювалася берегом материка, островом Фаросом і великим, сім стадій завдовжки (верста з чвертю приблизно) молом, так зв. Гептастадієм. На острові Фаросі стояв знаменитий Фароський маяк.
Пасатний вітер нам вітрило рве. Мова про постійні північно-східні вітри на Середземному морі, що в давнину звалися етесіями.
Епічний пиворіз, герой-ваґант. Ваґант — латинський термін для означення мандрівних школярів, від слова vagare — блукати.
І ваше слово, смак, калагатія. Калагатія, від слів kalós kai agathós («прекрасний і добрий») — одно з грецьких означень моральної досконалості та витонченості культурної.
Стогнанням ніжних альб і дзвоном серенад. Вечірня і ранішня пісня (serena і alba) провансальських трубадурів здебільшого являють варіації двох елегій Овідія (Amores, І, 6; І, 13).
Ще за дитинних літ бував я у Мессали. М. Валерій Мессала Корвін, промовець, учений дилетант і великосвітський поет часів Авґуста, круг якого, як і круг Мецената, збиралися тогочасні поети римські.
І Ґалла смутна тінь. Корнелій Ґалл (69—26), основоположник римської елегії і перший намісник перетвореного на римську провінцію Єгипту. Обвинувачений за образу величності, покінчив життя самогубством.
Про інших поетів — в Овідієвій автобіографії, стор. 55—56, рядки 41—54.
Лежить автограф двох Горацієвих од. До Елія Ламії адресовано дві оди Горація (1, 26; III, 17). Це ймення носив консул 2 р. по Хр. З цим же ім’ям зв’язана цікава спроба відтворити образ римського аристократа нової формації, далекого від політики, дилетанта, мандрівника, колекціонера — у Анатоля Франса, в його «Прокураторі Іудеї». Український переклад цього оповідання — «Пілат» — в ЛНВ, 1908, IV, стор. 108—118.