Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море

— Згідно з проектом дуче наша експедиція здобуде Північний полюс під прапором Італії, — дійшли нарешті до нього слова офіцера.

І він усе зрозумів.

— Яка ціна вашого дирижабля? — сухо перебив Амундсен офіцера.

— Але ж це дарунок, капітане, чудовий, безкорисливий дарунок.

— Яка ваша ціна? — холодно повторив Амундсен. — Прошу переказати Беніто Муссоліні мою подяку за його шляхетний «безкорисливий», — це слово він підкреслив іронічною посмішкою, — жест і одночасно нагадати йому, що послуг Руала Амундсена не можна купити навіть за дирижабль. Ні за яку ціну! Я норвежець. Кожна очолювана мною експедиція — сухопутна, морська чи повітряна — вирушає тільки під прапором Норвегії. Отже, не будемо марнувати часу. Я хочу купити ваш дирижабль для своєї, норвезької, експедиції. Тому й питаю про ціну. Якщо дирижабль не продається, то нам більше нема про що говорити. — Амундсен з притиском промовив останні слова, ледве стримуючи гнів.

Норвежець зруйнував увесь майстерно вироблений в Римі ефектний маневр фашистської пропаганди, що мав на меті переконати світ у великодушності Беніто Муссоліні й заразом навічно зв'язати завоювання Північного полюса з прапором Італії.

Нобіле погодився продати дирижабль за сімдесят п'ять тисяч доларів. Вірний Лінкольн Елсуорт і цього разу виручив Амундсена, пожертвувавши сто тисяч доларів на потреби повітряної експедиції. Одночасно домовилися, що італійці удосконалять дирижабль, щоб при посадці його можна було припинати до щогл і, таким чином обходитися без ангара.

Амундсен і Елсуорт, як керівники запланованої трансполярної експедиції, запропонували Нобіле бути капітаном дирижабля, бо ніхто краще за нього не знав корабля, який він сам сконструював і на якому вже не раз літав. Той зажадав величезної винагороди для себе, а також наполягав, щоб команду було набрано з самих тільки італійців.

Проте на останню його умову Амундсен не пристав. Крім Елсуорта, він хотів мати на борту вірних і випробуваних товаришів — Рісер-Ларсена, Омдаля, Вістінга й Олонкіна. Після довгих суперечок зійшлися врешті на тому, що в екіпаж дирижабля ввійде тільки п'ятеро італійців, обізнаних з моторами і системою газових клапанів.

Завдяки фінансовій допомозі Елсуорта Амундсен зміг купити дирижабль, якому було дано назву «Норге» («Норвегія»), але більшу частішу коштів, потрібних на покриття величезних витрат, пов'язаних з організацією експедиції, він мав добути сам.

Півмільйона крон принесло йому видання щойно написаної книги про арктичний політ, яка була дуже швидко перекладена двадцятьма мовами. Мало не в усіх кінотеатрах світу демонструвалися фільми про підготовку в Кінгсбеї експедиції на гідропланах. В кіосках продавалися фотографії, зроблені під час полярного польоту. Газета «Нью-Йорк Таймс» запропонувала Амундсенові й Елсуортові триста тисяч крон за право на першу публікацію їхніх розповідей про трансполярну експедицію на дирижаблі. Обидва охоче пристали на цю вельми вигідну для них пропозицію. Але й цього не вистачало. Решту грошей треба було заробити, виступаючи з доповідями.