Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Классическая проза » Пригоди бравого вояки Швейка
Пригоди бравого вояки Швейка - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Пригоди бравого вояки Швейка

Электронная книга - «Пригоди бравого вояки Швейка». Краткое содержание книги:

«Пригоди бравого вояки Швейка під час світової війни» — незакінчений сатиричний роман чеського письменника Ярослава Гашека. Вперше Швейк з’являється в збірці оповідань Гашека «Бравий вояка Швейк та інші дивовижні історії», яка вийшла в 1912 році. Знову до того ж героя Гашек звернувся через п’ять років: в червні 1917 року в Києві вийшла повість «Бравий вояка Швейк в російському полоні». І після повернення з Росії до Праги письменник знову повертається до свого героя, тепер вже в монументальному романі в шести частинах. В період з 1920 по 1921 роки Гашек пише три частини роману і починає четверту, але не встигає її дописати навіть до середини. Письменник помер 3 січня 1923 року. Продовження роману — «Пригоди бравого вояки Швейка в російському полоні» — написав чеський журналіст Карел Ванєк (1923 р., перше російське видання — 1928 р.). В багатьох українських читачів чимало приємних асоціацій пов’язано з образом бравого вояки Швейка. У кожної зацікавленої особи, мабуть, є своє приватне ставлення до Швейка — певний тип стосунків із літературним персонажем. В останні роки з’явились відомості, що Йозеф Швейк не був придуманий Гашеком, а існував реально. Йозеф Швейк (1892–1965) — празький ремісник, з яким Гашек познайомився у 1911 році. Незабаром з’явились перші оповідання з цим персонажем. Пізніше Гашек ще раз зіткнувся зі Швейком, але вже находячись в полоні в Росії, де вони обидва служили в добровольчих чеських частинах. Можливо ця зустріч і послугувала приводом до виникнення повісті. Частина з великої кількості персонажів роману мають реальних прототипів, багатьом з своїх героїв Гашек навіть не став змінювати імена, хоча і приписує деталі власної досить бурхливої біографії. Багато літературних критиків вважають «Швейка» першим противоєнним романом, що безпосередньо передбачив «На західному фронті без змін» Ремарка.
1 ... 17 18 19 20 21 22 23 24 25 ... 36
Перейти на страницу:

Ця потвора грала роль дога.

Але і Калоусові не вдалося бодай щось вивідати у Швейка.

У нього були ті ж самі успіхи, як і у Бретшнейдера. Найбільш тонкі політичні розмови Швейк переводив на тему про лікування собачої чумки і цуценят, а розставляння хитрих, зрадливих пасток кінчалося тим, що Бретшнейдер забирав зі собою від Швейка нового потворного покруча. І це був кінець славного детектива Бретшнейдера. Коли в його квартирі набралося сім таких опудал, він замкнувся з ними в задній кімнаті і доти не давав їм їсти, аж поки вони не зжерли його самого.

Бретшнейдер був настільки чесний, що заощадив державній касі гроші на похорон.

У поліційному управлінні в його особисту картку в рубриці «підвищення по службі» вписали такі, сповнені трагізму слова: «Зжертий власними собаками».

Пізніше, довідавшись про цей трагічний випадок, Швейк сказав:

— Мене лише одно муляє, як його на страшному суді зберуть докупи.

Швейк іде на війну

У той час, коли галицькі ліси дивилися, як австрійське військо дає драпака через річку Рабу, а на півдні, в Сербії, всім австрійським дивізіям надавали по саму зав’язку, і по заслузі, австрійське військове міністерство згадало про Швейка і покликало його, аби він допоміг вирятувати монархію з такої халепи.

Коли Швейкові принесли повістку з наказом за тиждень з’явитися на Стршелецький острів для лікарського огляду, він саме лежав у ліжку, бо ревматизм знову не давав йому спокою.

Пані Мюллерова на кухні варила для нього каву.

— Пані Мюллерова, — почувся з кімнати тихий Швейків голос, — йдіть-но сюди на хвилинку.

Служниця підійшла до ліжка, і Швейк таким же тихим голосом сказав:

— Пані Мюллерова, сідайте, будь ласка.

Його голос звучав таємниче і врочисто. Коли пані Мюллерова сіла, Швейк підвівся на ліжку і проголосив:

— Я йду на війну!

— Мати Божа, — вигукнула пані Мюллерова, — а що ж ви, паночку, будете там робити?

— Воювати, — відповів Швейк замогильним голосом. — Австрія на ладан дише. Згори лізуть уже на Краків, а знизу пхаються в Угорщину, скрізь нас молотять, аж пір’я летить. Тому й мене на війну призивають. Я ж вам тільки вчора читав у газеті, що над нашою дорогою батьківщиною нависли трохи дивні хмари.

— Таж ви, паночку, неспроможні зараз і пальцем поворухнути.

— Це дурниця, пані Мюллерова, поїду на війну у візочку. Знаєте того кондитера, за рогом? У нього такий візок є.

Він колись у ньому возив провітрюватись свого кульгавого шкарбуна дідуся. Ви, пані Мюллерова, на тому візку і доставите мене до війська.

Пані Мюллерова заплакала:

— Чи ж не побігти мені, мосьпане, за лікарем?

— Нікуди ви, пані Мюллерова, не підете, я хоч і хворий на ноги, проте, чим я не гарматне м’ясо? А в таку пору, коли Австрії не до танцю, кожний каліка повинен бути на своєму посту. Не хвилюйтеся і варіть собі каву далі. І в той час, як пані Мюллерова, заплакана і схвильована, цідила каву, бравий вояка Швейк, лежачи у ліжку, співав:

Маршал Віндішґрец і всі генерали Рано-вранці до схід сонця війну розпочали. Гоп, гоп, гоп! Війну розпочали, хором закричали: «Ой, рятуй нас, Божа Мати, щоб ми не пропали». Гоп, гоп, гоп!

Перелякана пані Мюллерова, вражена жахливою бойовою піснею, забула про каву і, тіпаючись усім тілом, з острахом прислухалася, як бравий вояка Швейк продовжує співати в своїй постелі:

На три мости на п’ємонтські веди, Божа Мати. Постав собі ти, П’ємонте{41}, потужні гармати! Гоп, гоп, гоп! Була битва, була грізна біля Сольферіно{42}, Ой, стояла кров червона по саме коліно. Гоп, гоп, гоп! По коліно було крові, і м’яса не тонко, Воювали наші хлопці з десятого полку. Гоп, гоп, гоп! Не бійтеся, браві хлопці, злиднів у дорозі. Там за вами везуть гроші у касі на возі. Гоп, гоп, гоп!

— Ради Бога, мосьпане, я вас благаю, — почулося з кухні жалісне хлипання, але Швейк до кінця проспівав свою бойову пісню:

Ой, на возі везуть гроші — а їсти в повозці, — Хто живе на світі краще, як ті наші хлопці. Гоп, гоп, гоп!

Пані Мюллерова кинулась у двері і побігла за лікарем.

Повернулася вона за годину. Швейк тимчасом задрімав.

Раптом його збудив якийсь опасистий добродій. З хвилину він тримав руку на Швейковому чолі, потім промовив:

1 ... 17 18 19 20 21 22 23 24 25 ... 36
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)