Пригоди бравого вояки Швейка
- Автор: Гашек Ярослав
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Кальварія
- ISBN: 978-966-663-093-6
- Переводчик: Степан Масляк
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Пригоди бравого вояки Швейка». Краткое содержание книги:
Ця потвора грала роль дога.
Але і Калоусові не вдалося бодай щось вивідати у Швейка.
У нього були ті ж самі успіхи, як і у Бретшнейдера. Найбільш тонкі політичні розмови Швейк переводив на тему про лікування собачої чумки і цуценят, а розставляння хитрих, зрадливих пасток кінчалося тим, що Бретшнейдер забирав зі собою від Швейка нового потворного покруча. І це був кінець славного детектива Бретшнейдера. Коли в його квартирі набралося сім таких опудал, він замкнувся з ними в задній кімнаті і доти не давав їм їсти, аж поки вони не зжерли його самого.
Бретшнейдер був настільки чесний, що заощадив державній касі гроші на похорон.
У поліційному управлінні в його особисту картку в рубриці «підвищення по службі» вписали такі, сповнені трагізму слова: «Зжертий власними собаками».
Пізніше, довідавшись про цей трагічний випадок, Швейк сказав:
— Мене лише одно муляє, як його на страшному суді зберуть докупи.
Швейк іде на війну
У той час, коли галицькі ліси дивилися, як австрійське військо дає драпака через річку Рабу, а на півдні, в Сербії, всім австрійським дивізіям надавали по саму зав’язку, і по заслузі, австрійське військове міністерство згадало про Швейка і покликало його, аби він допоміг вирятувати монархію з такої халепи.
Коли Швейкові принесли повістку з наказом за тиждень з’явитися на Стршелецький острів для лікарського огляду, він саме лежав у ліжку, бо ревматизм знову не давав йому спокою.
Пані Мюллерова на кухні варила для нього каву.
— Пані Мюллерова, — почувся з кімнати тихий Швейків голос, — йдіть-но сюди на хвилинку.
Служниця підійшла до ліжка, і Швейк таким же тихим голосом сказав:
— Пані Мюллерова, сідайте, будь ласка.
Його голос звучав таємниче і врочисто. Коли пані Мюллерова сіла, Швейк підвівся на ліжку і проголосив:
— Я йду на війну!
— Мати Божа, — вигукнула пані Мюллерова, — а що ж ви, паночку, будете там робити?
— Воювати, — відповів Швейк замогильним голосом. — Австрія на ладан дише. Згори лізуть уже на Краків, а знизу пхаються в Угорщину, скрізь нас молотять, аж пір’я летить. Тому й мене на війну призивають. Я ж вам тільки вчора читав у газеті, що над нашою дорогою батьківщиною нависли трохи дивні хмари.
— Таж ви, паночку, неспроможні зараз і пальцем поворухнути.
— Це дурниця, пані Мюллерова, поїду на війну у візочку. Знаєте того кондитера, за рогом? У нього такий візок є.
Він колись у ньому возив провітрюватись свого кульгавого шкарбуна дідуся. Ви, пані Мюллерова, на тому візку і доставите мене до війська.
Пані Мюллерова заплакала:
— Чи ж не побігти мені, мосьпане, за лікарем?
— Нікуди ви, пані Мюллерова, не підете, я хоч і хворий на ноги, проте, чим я не гарматне м’ясо? А в таку пору, коли Австрії не до танцю, кожний каліка повинен бути на своєму посту. Не хвилюйтеся і варіть собі каву далі. І в той час, як пані Мюллерова, заплакана і схвильована, цідила каву, бравий вояка Швейк, лежачи у ліжку, співав:
Перелякана пані Мюллерова, вражена жахливою бойовою піснею, забула про каву і, тіпаючись усім тілом, з острахом прислухалася, як бравий вояка Швейк продовжує співати в своїй постелі:
— Ради Бога, мосьпане, я вас благаю, — почулося з кухні жалісне хлипання, але Швейк до кінця проспівав свою бойову пісню:
Пані Мюллерова кинулась у двері і побігла за лікарем.
Повернулася вона за годину. Швейк тимчасом задрімав.
Раптом його збудив якийсь опасистий добродій. З хвилину він тримав руку на Швейковому чолі, потім промовив: