Втомлені гори

Бо хто в житті про інших дбає, Тому і Бог допомогає. Хочеш радіть і процвітати? Не смій ти бідних оббирати. Бо зло, як бумеранг, мій брат, Кинеш вперед – летить назад. Отож, хто сіє зло, Іване, Збере невдовзі урагани. 10.7.2001 р. КАВА В ДЖУНГЛЯХ Пану Д. Корчинському Не знаю, хто я – дурень, геній? В житті це важко довести, Ким краще бути: непідкупним А чи продажним, як ось ти? І на цей лад, на цю державу Так як вона на нас – начхать... І пити десь у джунглях каву І жіночок там спокушать. 9.11.2001 р. КІНЕЦЬ СВІТУ Від голоду бабку привезли в реанімацію, А на центральній площі гриміли овації. Люди, неначе з ними щось сталось, Та, видно, не від картоплі і сала. Що це? Я в урядовців вимагаю звіту, Невже це і справді настав кінець світу? 20.10.2001 р. ОТУПІВ, ОЗВІРІВ... Отупів, озвірів і зневірився: З Невідкуди іду в Нікуди, Заворожений генієм партії – Вже й незнаю, куди нам іти. Я забувсь про любов, про життя. І будую, будую, будую я Проклятущий отой Комунізм. Коли чую команду: – Відставить! – Розвертайтеся в Капіталізм. І ламаю, ламаю я знову Те, що стільки я літ будував... А як з’явиться й ще один геній, І напише нам новий устав? 9.9.1992 р. ЗНОВУ З’ЯВИЛИСЯ ПАНИ Чомусь така журба і туга, Мов після похорон душа. Бо світ – бардак, а доля – шлюха, В кишені жодного гроша. Й куди підеш, кому жалітись, Що вас обдерли, як сурка, Де ті прокляті душогуби? Кравчук сказав, що їх нема. То де ж вони, куди поділись? І хоч всі знають та мовчать, І знов пани – куди не підеш – Неначе змії – скрізь сичать. А де ж вони, куди поділись? Ніхто не знає, де вони, А на частині шостій світу – Знов появилися пани. 9.9.1992 р. ЛЕВОВА КУМА – Я не файна, ще й чумна, А все ж – левова кума. 21.6.2000 р. ПАВУКИ Як все набридло й остогидло І світ став просто навпаки, Де світом править всяке бидло І ненажери-павуки. Що все хапають і хапають, Мов сотні літ зібрались жить, Останню совість пропивають, Пора по-путінськи – мочить. Де була честь – безчестя стало, Де була гідність – сором, страх, Зате усі молитись стали Із автоматами в руках. Все в цьому світі помінялось І править в ньому блат і факс, І всі служить синьйорам стали З коротким ім’ям – Секс і Бакс. 29.3.2003 р. ЯРМО Втомивсь ще більше, як худоба, Яка запряжена в ярмо, І як би ви її не били – А їй, пробачте, – все одно. Боровся я проти бандитів, І що добився? І це факт: У них ген, гляньте, – форди, вілли, В мене ж інсульт та ще й інфаркт. 11.9.1992 р. ЗВІДКИ БОЛЯЧКИ? Всі стали коханок, коханців мінять, Неначе хірург рукавички, Немов кінець світу наступить, от-от Спішать мужички й молодички. Не знаю, чи вірно всі роблять, чи ні? Судить я про це не беруся, А потім питають: – І звідки той СНІД, І звідки болячки беруться? 22.4.2003 р. АВРОРА Роки ідуть, хмарки пливуть, А ти на кухні крутишся, А я чогось все жду – як ждав, Мов має щось відбутися. І так же само, як і вчора, Хтось обікрав в селі когось, І войовнича та ж Аврора, З якої зло все почалось. І ті ж листочки на березках, Немов мої останні дні, І Місяць так, як і раніше, Всю ніч, як сторож у вікні. Роки ідуть, хмарки пливуть Й куди не гляньте – витрішки. А люди новий постріл ждуть. Невже вона не вистрілить? 11.1.2000 р. Я ВІРЮ В УКРАЇНУ Я не вірю, що знову настане негода І що небо захмариться знов, І хоч в серці моєму тривога – Але вірю в порядність, в любов. Бо я знаю – любов не зникає, Де любов – там вершина всіх благ. Але величі ті досягають – В кого є власний гімн і свій стяг. Бо де стяг, де є гімн – там і сила, Там і слава, могутність і честь!