А листя падають...
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Профі
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «А листя падають...». Краткое содержание книги:
ДУША НАПОВНЕНА ПОЕЗІЄЮ
Переді мною перша поетична книжка Валентина Кудрицького, якій він дав назву А листя падають. Таку назву він пояснює тим, що має солідний вік, і ця збірка стала його своєрідним творчим звітом перед самим собою /в першу чергу/ і перед читачем.
Народився автор на Житомирщині серед мальовничої природи, яка надихнула його /як і його землячку -/Лесю Українку/ на поетичний лад, глибоко зачепивши ще в юності струни душі.
Тому більшість його поезій присвячені найкращим людським почуттям /і в першу чергу/ любові до найсвятішого на світі - до Жінки.
Струни його серця дзвенять таким ліризмом, глибиною щирості і правди. Манера його письма наближається до пісенно - народної творчості, а тому його поезія самобутня, без нашарувань впливу ззовні. Хоча в деяких інколи чути знайомі інтонації, зустрічаються вже знайдені поетичні образи.Але це лише збагачує його твори, не перекриваючи його світосприйняття.
Поряд із ліричними творами автор пише гумористичні і сатиричні, в яких гостро відгукується на проблеми сьогодення. Серед них - байки, частівки, сатиричні куплети. І в них він яскраво демонструє майстерне володіння словом. Дістається в його гуморесках бюрократам, хапугам, ледарям і новоспеченим олігархам і всіляким прой дисвітам. В цій збірці є твори і з елементами еротики. Але автор в них не переступає межу дозволеного, дотримуючись моральних канонів. Історія багата на імена поетів, які не обійшли і цю грань творчості.
А тепер читачеві хочу сказати, що автор не професійний поет. Свого часу він закінчив будівельний технікум і все життя працював на будовах України, Сибіру. І часто після праці біля багаття читав свої вірші товаришам, які називали його наш поет.
Життєвий досвід, зустрічі з поетами Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою, Сільвою Капутікян, Знайомство з Василем Симоненко, Станіславом Жуковським, Миколою Сингаївським та багатьма іншими допомогли йому сформувати власне світобачення, свою манеру письма, свій образний стиль. І хоча автор дав збірці назву з осінніми інтонаціями, душа його, як в юності молода, і струни серця знову чекають в образі дівчини красуню - весну. Хочеться побажати читачеві самому переконатись в щирості цих слів.
Заслужений діяч мистецтв України МИКОЛА МАЛІЧЕНКО
Переді мною перша поетична книжка Валентина Кудрицького, якій він дав назву А листя падають. Таку назву він пояснює тим, що має солідний вік, і ця збірка стала його своєрідним творчим звітом перед самим собою /в першу чергу/ і перед читачем.
Народився автор на Житомирщині серед мальовничої природи, яка надихнула його /як і його землячку -/Лесю Українку/ на поетичний лад, глибоко зачепивши ще в юності струни душі.
Тому більшість його поезій присвячені найкращим людським почуттям /і в першу чергу/ любові до найсвятішого на світі - до Жінки.
Струни його серця дзвенять таким ліризмом, глибиною щирості і правди. Манера його письма наближається до пісенно - народної творчості, а тому його поезія самобутня, без нашарувань впливу ззовні. Хоча в деяких інколи чути знайомі інтонації, зустрічаються вже знайдені поетичні образи.Але це лише збагачує його твори, не перекриваючи його світосприйняття.
Поряд із ліричними творами автор пише гумористичні і сатиричні, в яких гостро відгукується на проблеми сьогодення. Серед них - байки, частівки, сатиричні куплети. І в них він яскраво демонструє майстерне володіння словом. Дістається в його гуморесках бюрократам, хапугам, ледарям і новоспеченим олігархам і всіляким прой дисвітам. В цій збірці є твори і з елементами еротики. Але автор в них не переступає межу дозволеного, дотримуючись моральних канонів. Історія багата на імена поетів, які не обійшли і цю грань творчості.
А тепер читачеві хочу сказати, що автор не професійний поет. Свого часу він закінчив будівельний технікум і все життя працював на будовах України, Сибіру. І часто після праці біля багаття читав свої вірші товаришам, які називали його наш поет.
Життєвий досвід, зустрічі з поетами Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою, Сільвою Капутікян, Знайомство з Василем Симоненко, Станіславом Жуковським, Миколою Сингаївським та багатьма іншими допомогли йому сформувати власне світобачення, свою манеру письма, свій образний стиль. І хоча автор дав збірці назву з осінніми інтонаціями, душа його, як в юності молода, і струни серця знову чекають в образі дівчини красуню - весну. Хочеться побажати читачеві самому переконатись в щирості цих слів.
Заслужений діяч мистецтв України МИКОЛА МАЛІЧЕНКО
Перейти на страницу:
Більше осінь чомусь довподоби,
А тому я завжди їй назустріч іду,
Як маленька дитина до здоби.
Посміхається сонце біленьке,
Жовтий лист опадає тихенько,
Хиле жалібно листя голівку,
Ніби мати стара на долівку.
Скільки ж треба людям для утроби,
Чому ж жадні вони, як мікроби?
30.8.1965 р.
НЕЗНАЙОМКА
Перейшла дорогу дівчина мені.
Ой, які розумні, а які ясні
В неї карі очі, тільки придивись,
То в коханні будеш - тільки їй клястись.
Перейшла дорогу, стала в стороні,
Посміхнулась мило може й не мені,
Так кому ж, красуне, ніжні почуття
Поглядом кидаєш, у чиє життя?
Йдуть-гудуть машини без кінця і краю,
Я стою-хвилююся і її чекаю.
Вже й товариш сіпає: годі, йдем додому,
Тільки як без милої житиму я в ньому?
28.11.1961 р.
БІЛІ ГОЛУБОЧКИ
Дарували килима дубочки
Золотого, як травневі дні.
На той килим сіли голубочки,
Натомившись у височині.
Закружляла віхола над лісом,
Стоголоса снігова імла.
Наче Українки Лесі пісня,
Що в болотах, в скелях - скрізь жила.
Золото з берізок облетіло,
З кучерявих кленів, ясенів.
А колючий вітер зимно, біло
З кожним днем все більше скаженів.
І коли одного якось ранку
Я прокинувсь, виглянув на двір,
То побачив шапочки - вушанки,
Що їм вітер всім за ніч надів.
Надруковані в газеті
'Молодь України' 6.1.1977 р.
БЕЗДУШНА ВРОДА
Верби, ніби острівці
Вибігли з-за хати,
Де ж ти, доленько моя,
Де ж тебе шукати?
Де ж тебе я залишив
У лиху негоду
І за що я полюбив
Ту бездушну вроду?
Чи за ніжність, чи за сміх,
Чи за синь небесну,
Чи за той любовний гріх
В ніченьку воскресну?
Верби, ніби хмарочки
Стали біля хати,
Де ж ти,доленько моя,
Де ж тебе шукати?
11.5.1978 р.
УЗАКОНЕНИЙ ГВАЛТІВНИК
Для щастя власного в житті
Нічого не жалій,
А тим , хто стане на путі -
Ти об'яви всім бій!
Не слухай того хто говорить,
Що можна вік прожить -
Як вийти заміж просто так,
І мужа не любить.
Можливо, я і не правий,
За що вже вибачай,
Але тоді вже краще так:
Зустрілись... і бувай.
Навіщо Господа гнівить,
І брать на душу гріх,
Якщо не хочеш потім стать
Коханкою для всіх.
Бо жінка та, що не коха,
Ти вже мені пробач!-
То вже не жінка, то - змія,
То у сім'ї - палач.
Обдумай все. Тобі з ним жить.
Нащо тобі ті люди?
Людям аби горілку пить,
І дертись на всі груди.
23.10.1961 р.
ПРИЙШЛА НЕДІЛЯ
Прийшла неділя, день чудесний,
Такий, як всі буденні дні,
Але в буденний день на серці
Чомусь приємніше мені.
Чому?- не знаю. А можливо
Тому, що є де час дівать?
А в вихідний - весь день самотній,
Хоч скрізь красунь, що й ніде стать.
Проходять хлопці і дівчата,
Жінки з собачками, весна,
А я ще й досі невгамуюсь,
Бо хочу те - чого нема.
30.11.1961 р.
ХТО РОЗСИПАВ ЗОРІ?
Ларисі
Запитала якось донечка у мене:
-Чому на берізках листячко зелене,
Де зима береться, де беруться діти,
Хто весну придумав і рожеві квіти?
Чому так як вечір шепчуться тополі,
І чому всю нічку Місяць світить в полі?
Ще вона питала /дай Боже згадати!/,
Хто навчив зозулю гарно так кувати?
Слухав я дитину й що? - не знав казати,
Скоро ось почнеш ти хлопців чарувати
І тоді так само теж почнеш питати:
-Хто людей навчає ніжить і кохати?
24.2.1975 р.
ЩОБ СТАТЬ ДОРОСЛИМ
-Куди ти так спішиш, братеня?-
У меншого питає Женя.
Грицько поглянув з висоти:
-Хочу дорослим стать як ти.
-Той, хто дорослим хоче стать -
Повинен вічно пам'ятать,
Якщо ти дав громаді слово -
Стримай його обов'язково.
А щоб по-іншому сказать,
За вчинки тре' відповідать.
Дорослим можна стать і в п'ять,
Але багато треба знать.
Навіщо це тобі, браток,
Адже ти й так в нас молоток,
Нащо тобі ті урагани,
Що всім несуть дорослим рани?
Живи спокійно і радій,
Що ти нічийний, що ти свій,
Перейти на страницу: