А листя падають...
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Профі
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «А листя падають...». Краткое содержание книги:
ДУША НАПОВНЕНА ПОЕЗІЄЮ
Переді мною перша поетична книжка Валентина Кудрицького, якій він дав назву А листя падають. Таку назву він пояснює тим, що має солідний вік, і ця збірка стала його своєрідним творчим звітом перед самим собою /в першу чергу/ і перед читачем.
Народився автор на Житомирщині серед мальовничої природи, яка надихнула його /як і його землячку -/Лесю Українку/ на поетичний лад, глибоко зачепивши ще в юності струни душі.
Тому більшість його поезій присвячені найкращим людським почуттям /і в першу чергу/ любові до найсвятішого на світі - до Жінки.
Струни його серця дзвенять таким ліризмом, глибиною щирості і правди. Манера його письма наближається до пісенно - народної творчості, а тому його поезія самобутня, без нашарувань впливу ззовні. Хоча в деяких інколи чути знайомі інтонації, зустрічаються вже знайдені поетичні образи.Але це лише збагачує його твори, не перекриваючи його світосприйняття.
Поряд із ліричними творами автор пише гумористичні і сатиричні, в яких гостро відгукується на проблеми сьогодення. Серед них - байки, частівки, сатиричні куплети. І в них він яскраво демонструє майстерне володіння словом. Дістається в його гуморесках бюрократам, хапугам, ледарям і новоспеченим олігархам і всіляким прой дисвітам. В цій збірці є твори і з елементами еротики. Але автор в них не переступає межу дозволеного, дотримуючись моральних канонів. Історія багата на імена поетів, які не обійшли і цю грань творчості.
А тепер читачеві хочу сказати, що автор не професійний поет. Свого часу він закінчив будівельний технікум і все життя працював на будовах України, Сибіру. І часто після праці біля багаття читав свої вірші товаришам, які називали його наш поет.
Життєвий досвід, зустрічі з поетами Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою, Сільвою Капутікян, Знайомство з Василем Симоненко, Станіславом Жуковським, Миколою Сингаївським та багатьма іншими допомогли йому сформувати власне світобачення, свою манеру письма, свій образний стиль. І хоча автор дав збірці назву з осінніми інтонаціями, душа його, як в юності молода, і струни серця знову чекають в образі дівчини красуню - весну. Хочеться побажати читачеві самому переконатись в щирості цих слів.
Заслужений діяч мистецтв України МИКОЛА МАЛІЧЕНКО
Переді мною перша поетична книжка Валентина Кудрицького, якій він дав назву А листя падають. Таку назву він пояснює тим, що має солідний вік, і ця збірка стала його своєрідним творчим звітом перед самим собою /в першу чергу/ і перед читачем.
Народився автор на Житомирщині серед мальовничої природи, яка надихнула його /як і його землячку -/Лесю Українку/ на поетичний лад, глибоко зачепивши ще в юності струни душі.
Тому більшість його поезій присвячені найкращим людським почуттям /і в першу чергу/ любові до найсвятішого на світі - до Жінки.
Струни його серця дзвенять таким ліризмом, глибиною щирості і правди. Манера його письма наближається до пісенно - народної творчості, а тому його поезія самобутня, без нашарувань впливу ззовні. Хоча в деяких інколи чути знайомі інтонації, зустрічаються вже знайдені поетичні образи.Але це лише збагачує його твори, не перекриваючи його світосприйняття.
Поряд із ліричними творами автор пише гумористичні і сатиричні, в яких гостро відгукується на проблеми сьогодення. Серед них - байки, частівки, сатиричні куплети. І в них він яскраво демонструє майстерне володіння словом. Дістається в його гуморесках бюрократам, хапугам, ледарям і новоспеченим олігархам і всіляким прой дисвітам. В цій збірці є твори і з елементами еротики. Але автор в них не переступає межу дозволеного, дотримуючись моральних канонів. Історія багата на імена поетів, які не обійшли і цю грань творчості.
А тепер читачеві хочу сказати, що автор не професійний поет. Свого часу він закінчив будівельний технікум і все життя працював на будовах України, Сибіру. І часто після праці біля багаття читав свої вірші товаришам, які називали його наш поет.
Життєвий досвід, зустрічі з поетами Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою, Сільвою Капутікян, Знайомство з Василем Симоненко, Станіславом Жуковським, Миколою Сингаївським та багатьма іншими допомогли йому сформувати власне світобачення, свою манеру письма, свій образний стиль. І хоча автор дав збірці назву з осінніми інтонаціями, душа його, як в юності молода, і струни серця знову чекають в образі дівчини красуню - весну. Хочеться побажати читачеві самому переконатись в щирості цих слів.
Заслужений діяч мистецтв України МИКОЛА МАЛІЧЕНКО
Перейти на страницу:
Краще все що маєш - на землі роздай...
Зацвіла черемуха у моїм садку,
З юності спекотної в мудрий світ іду.
Ой, моя черемушка! Білий - білий цвіт,
Забери від мене хоч з десяток літ.
7.5.1997 р.
ВКРАДЕНІ НАДІЇ
Кожен день в нас 'Варшав'янка'
Під вікном гвалтує.
Радуйсь ,мамо - Україно!-
То народ святкує.
Всі втікають з України
Поближче до Бога,
Щоб не бачить ту сволоту,
Родом від бульдога.
А Кравчук з Плющем регочуть,
-Хай народ помріє,
Ми ж, Ванюшка, не садисти,
Хто ж їх пожаліє?
7.2.1997 р.
ДВІ ДОРОГИ
Життя - це квіти це і бруд,
Що вічно в парочці ідуть.
Й куди б ти , брате, не пішов -
Там де біда, там і любов.
І все це так переплилось,
Що важко взнать, де рай, де зло.
У власний дім було зайдеш,
Й де Бог, де чорт - не розбереш.
Зустрінеш фею - то змія,
Змію зустрінеш - ангеля.
Хочеш любить - хочуть убить,
І що тоді, скажіть, робить?
Тому з усіх доріг, дорог -
Іди по тій, що каже Бог!
І завжди, брате, пам'ятай:
Там, де любов - там тільки рай.
А там де ніч і де війна -
Там світом править сатана.
Із двох доріг пізнай одну,
Але не ту, що на війну.
Як будеш ти богослухняним? -
Обійде бруд, обійдуть ями.
А щоб була легка дорога -
Не забувай хвалити Бога.
Бо там де Бог - любов і рай,
І це ти вічно пам'ятай.
25.5.2004 р.
Я ВСІХ ЛЮБЛЮ!
Шумлять жита і хвиленьками грають,
А десь в садку виспівує кларнет:
-Я всіх люблю, я всіх жінок кохаю,
Але за що? - так це вже мій секрет.
Й чим більше я живу - тим більше жити хочу,
Вдивлятись в небо, в далі голубі,
Й за цю любов, за ці веселі очі -
Я вдячний тільки Богу і тобі!
12.6.2000 р.
БІЛА КАЗКА
Цілу ніч надворі вітер,
Як гієна завива,
То постукає у двері,
То в кватирку із двора.
То підніметься, як коршун
І завиє в димарі,
Мов за ним чорти женуться
Не іначе, як мітлі.
Ми з татусем під пірину
Поховались, лежимо,
Ну а він як загуркоче
Кулачищем у вікно.
І патлатими бровами
Вліз проз щілинку до нас
І гукає: гей, хазяїн,
Із Різдвом Христовим вас!
А як ми проснулись вранці,
Закричали всі'ура!'.
Дуб у шапочці - вушанці
Танцював серед двора.
І в веселу білу шубу
Хтось одяг усі поля.
А з небес летіла казка
Білим снігом - Різдвяна.
26.1.1984 р.
Є ТИП ЛЮДЕЙ
Є тип людей: зустрінеш вперше,
А, ніби, знаєш все життя,
Бо їм довіриш ти, як тещі,
Не лише душу а й життя.
8.2.1997 р.
МОЯ КОХАНА
Моя супутнице життя,
Які в житті ми безталанні,
І хоч всі перші почуття -
Вони бувають і останні,
Але й вони то - пустота,
То - острівець далеких згадок.
Як жаль, що ти уже не та,
Як жаль, що ти вже без загадок?
17.9.2003 р.
ТАКОГО НЕ ЗНАЙДЕШ
Я знаю: ти мене не любиш,
Але й від мене не підеш,
Бо де такого ще придурка
У світі білому знайдеш? -
Який би міг тебе любити
І примхи всі твої прощать,
І кожен день в любу погоду
Й серед зими гриби шукать.
13.6.2003 р.
ЯКЩО ТИ РАБ?
Як хочеш довго жить,
То мусиш страх осилить,
Бо, там де страх - людини там нема,
У тій душі знаходиться нікчема,
Що помирає ледве не щодня.
Бо там де страх - людини четвертинка,
Бо там де страх - там вічний раб сидить;
А той хто раб - хіба то є людина?
А про тварин не хочу говорить.
3.12.1997 р.
ПІДХОДИТЬ ЧАС
Підходить час такий в житті
Коли ніщо вже не цікавить,
І, навіть, феї чарівні,
Які вже більше нас лякають.
Охота десь піти в гайок,
Або упасти на проваллі,
І цілий день, немов король
Дивитися в космічні далі.
Все виробить колись ресурс -
Будь то Венера, чи Юпітер,
І хто-зна, може буть колись,-
Десь разом з нами зникне й Вітер.
3.4.1997 р.
ІДУ ПО БЕРЕЗІ ЖИТТЯ
Море житейське переплив,
Іду по березі життя,
Ну ще прилив, ну ще один -
І ти нічийна, як і я.
Цвіте окація, цвіте,
Перейти на страницу: