А листя падають...

Та цього ти не оцінив, Й твою прочовгану подругу Чомусь ніколи не любив. Але за тебе був горою, Де тільки міг - там захищав, Й був ладен впасти головою За те в житті - чого не мав. Бо ти не був ніколи другом, Просто таким - не тим, не сим, Любив собою хизуватись, Як на морозі сивий дим. І, написавши сот дві віршів, З себе пророка возомнив, Але тебе я, присягаюсь! - Найбільше всіх в житті любив. Ти як і я поки ніхто, Й козирним вже не станеш тузом, Бо так же само як і я - Ти був ще більшим боягузом. За друзів треба писки рвать, Навіть як тигри перестріли, А не пожари роздувать Із - за якоїсь, навіть, діви. 28.7.2005 р. КРИЧАТЬ КОТИ Кричать коти. Так завивали Дроти на вітрі у ту ніч - Як нас матуся роздягала І заганяла всіх на піч. Можливо молебні котячі Під завивання злих духів Були для когось нетерплячі - Та я від них ну, просто, млів. І я їх слухав цілі ночі, Мати казали: -Спать лягай! А я ото закрию очі А сам в думках гайда у гай. І я не спав. Мені здавалось, Що то голосять комиші, В які на ніч зібрались духи З натхнених Лесиних віршів. 14.3.1961 р. СПОВІДЬ ПОЕТА Юхимовичу В. Подоляну М -Щоб робив я - Юхимович, Щоб не Лондон і Бальзак, Хто б мої купляв щедеври, Де б знайшовсь такий чудак? Хто б зайшов до магазину Щоб купить мої вірші, Щоб не баба Клава й Нюра - Продавщиці від душі? Що до книжечки Бальзака І до тома Купріна Не давали Подоляна І мої вірші сповна. То ж нехай живуть на світі Принципові продавці, Бо і сам не знаю того - Як би зводив я кінці? 25.12.1984 р. ЖИТТЯ КРУТИТЬ ЛЮДИНОЮ Хтось людиною так крутить, Ніби, чорт козою, Що не встигнеш озирнутись - Як вже й смерть з косою. І ніякі голосіння Вам не допоможуть, Душу витрусять із тіла, Прах на стіл положать. Життя крутить людиною, Як осінь листочком, Тут ось жив, ходив, сміявся - Й ось лежить клубочком. Вчора радував і ніжив Полум'ям гарячим, А як впав - закрилось небо І бувай, козаче... І на ваше тепле місце Прийдуть молоденькі Ті, що будуть вже співати І пісні новенькі. Я стою й радію мовчки. А чому? - Не знаю. Може тому, що й цю весну З вами ще стрічаю? Ну а як же я - людина, Це сильне створіння, Чим від листя відрізняюсь У хвилини тління? Скоро й ми як і листочки Личком всі поникнем, Добре, ще як добрим словом Хтось за нами гикне. 12.10.2001 р. МИКОЛАЙ І БАТЬКО Батько, коли я кінчив школу Дав оберіг мені - Миколу. Перехрестив мене в дорогу, А далі, мов, довірся Богу. Надійсь на себе і на небо, І буде в тебе все як треба. З тим я й ступив в широкий світ, Але не все робив як слід. Шукав в житті свою дорогу, І не завжди молився Богу. Шукав краси земної цвіт, Та не завжди духовний світ. Бо істини не знав я теї, Що самий страшний яд, то - феї. Тому я стільки літ підряд Те і робив, що пив той яд. Й тепер, як дров я нарубав, То і про Господа згадав. І слава Богу! Слава Богу! - Що допоміг знайти дорогу. 17.9.2003 р. НАЙБІЛЬША ЦІННІСТЬ Найцінніші в нашім світі - Це господні заповіти, Й хто подружиться із ними - Ті не стануть голубими. Найцінніші в нашім світі - Це дружина, діти, квіти, Світлі запахи дібров, Ніжність, вірність і любов. Найцінніші - честь і розум, А де честь - обходять грози, І хто ці закони знає - Того й лихо обминає. 22.1.2001 р. ЦАРСТВО НЕБЕСНЕ Йду я в світ сивіючи, де Боги живуть, І за мною тисячі в царство те ідуть. Голови похнюпивши, йдуть на божий суд Й ті, що вічно мучились, Й ті, що чинять блуд. І ніхто не вирветься з тих обіймів рук - Будь ти хоч міністром, Й будь хоч Гек, чи Чук. І чи жив ти праведно - кара всім одна! От і справедливість. От вона яка! То ж, навіщо, думать про Небесний рай?