Історія ГУЛАГу
- Автор: Аппельбаум Энн
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія»
- ISBN: 966-51-355-9
- Переводчик: Андрій Іщенко
- Жанр: История
Электронная книга - «Історія ГУЛАГу». Краткое содержание книги:
Актуальність «Історії ГУЛАГу» для України тяжко переоцінити. Ця книжка може і повинна стати одним із чинників формування суспільної думки, яка нарешті зуміє подолати радянський спосіб мислення і дії в новій українській державі й українському суспільстві.
Александр Ват переказував у тюрмі групі бандитів «Червоне і чорне» Стендаля[1428]. Александр Долгун переказував сюжет «Знедолених»[1429]. Януш Бардах розповідав історію «Трьох мушкетерів»: «З кожним поворотом сюжету я відчував, як підвищується мій статус»[1430]. Колонна-Чосновський теж захищався перед злодіями, які зневажали політичних в’язнів як «паразитів», переповідаючи їм «свою власну версію фільму, відповідним чином прикрашену для досягнення потрібного драматичного ефекту, який я кілька років тому дивився в Польщі. То була історія "Поліцейських і грабіжників", дія відбувалася в Чикаго, за участі Аль Капоне. До неї я додав велику частку Багсі Мелона, можливо, навіть Бонні і Клайда. Я вирішив включати туди все, що міг згадати, плюс ще деякі удосконалення, які я винайшов відповідно до потреби моменту». Історія справляла на слухачів велике враження, вони просили поляка розповідати її по багато разів: «Вони слухали уважно, як діти. Вони без заперечень слухали ті самі історії знову і знову. Теж, як дітям, їм подобалося, коли я кожного разу казав ті самі слова. Також вони помічали найменшу зміну чи пропуск… через три тижні після прибуття я вже був іншою людиною»[1431].
Та мистецький дар не обов’язково використовувався для заробляння грошей чи їжі з метою врятувати життя. Ніна Гаген-Торн пише про жінку, за фахом історика музики, шанувальницю Вагнера; в таборі вона написала цілу оперу. Добровільно вона чистила каналізацію і відхожі місця, щоб мати можливість без перешкод продумувати свою музику[1432]. Один із провідних сучасних поборників свободи преси Олексій Смирнов розповідає історію двох літературознавців, які в таборах вигадали французького поета XVIII століття і писали стилізовані під ту епоху вірші французькою[1433]. Густав Герлінг дуже багато взяв з «уроків» історії літератури, які давав йому в’язень — колишній професор: на думку Герлінга, він міг би мати зі своїх знань більшу вигоду[1434].
Ірен Аргінській допомогла навіть її естетична чутливість. Через багато років після звільнення вона говорила про «неймовірну красу» Далекої Півночі, про те, як у неї часом перехоплювало подих від заходу сонця, величезних просторів і безкраїх лісів. Одного разу навіть сталося так, що її мати за тисячі кілометрів приїхала до неї в табір, а дочку саме забрали до лікарні: вона марно приїжджала. Незважаючи на це, вона «до кінця свого життя», як і її дочка, захоплено розповідала про красу тайги[1435].
І разом з тим — краса могла допомогти не всім, а розуміння її суб’єктивне. У тій самій тайзі, на тому самому просторі, у тих самих величних пейзажах Надія Улановська відчувала тільки відразу до цієї природи: «І майже проти волі запам’яталися грандіозні сходи і заходи, могутні сосни і модрини, яскраві квіти — чомусь без запаху»[1436].
Це зауваження так мене вразило, що, коли я сама побувала на Далекій Півночі в середині літа, я по-іншому дивилася на широкі ріки і безкраї сибірські ліси, на порожній місячний пейзаж полярної тундри. Прямо біля вугільної шахти, яка знаходиться на місці колишнього воркутинського лагпункту, я нарвала полярних польових квітів, щоб перевірити, чи мають вони запах. Вони пахнули. Можливо, Улановська просто не хотіла цього відчувати.
Розділ 18
БУНТ І ВТЕЧА
Якби я почув звук наближення собачої упряжки з патрульними, то думаю, що мене б буквально знудило. Ми пробігли кілька метрів до зовнішньої огорожі… ймовірно, ми не дуже шуміли, та мені здавалося, що ми шуміли просто оглушливо… Останнім несамовитим ривком ми перескочили останній ряд колючого дроту біля зовнішньої огорожі, піднялися, затамувавши подих, перевірили, чи з усіма все гаразд, і всі разом побігли.