Твори в 4-х томах. Том 2

Човен Фредді Уоллеса «Королівська мушля», зареєстрований під номером серії «Тампа V», мав тридцять чотири фути завдовжки, і корпус його був пофарбований у білий колір; носова палуба човна була ясно-зеленого кольору, і кокпіт усередині був ясно-зелений. Дах рубки теж був ясно-зелений. Назва човна й порту приписки — Кі-Уест, Флоріда, — була намальована чорними літерами на кормі. Човен не мав щогли. Штурвал захищали переднє вітрове скло й два бокових; переднє скло було розбите. У свіжопофарбованій обшивці корпуса зяяло кілька кульових пробоїн. Кулі попробивали обидва борти, за якийсь фут нижче від планшира в передній частині кокпіта. Ще кілька таких пробоїн було майже на ватерлінії в правому борті, навпроти заднього стояка, що підтримував рубку — власне, дашок над штурвалом. Якась темна рідина витекла з найнижчих пробоїн і налипла глейкими гронами на свіжій білій фарбі.

Човен дрейфував бортом до легкого північного вітру, миль за десять від маршрутних ліній танкерів, що йдуть на північ, — весела біло-зелена пляма на тлі темно-синіх вод Гольфстріму. Жмутки пожовклих від сонця саргасових водоростей повільно пропливали під бортами, а вітер трохи пригальмовував дрейф човна, спрямований на північний схід, до головної течії Гольфстріму. На човні не помітно було ніяких ознак життя, хоч з-поза планшира виглядало трохи роздуте тіло чоловіка, що лежало на сидінні над лівим паливним баком, а з довшого сидіння над правим баком інший чоловік, здавалося, перегнувся через борт, щоб умочити руку в воду. Голову й плечі його освітлювало сонце, і там, де його пальці майже торкалися води, зібралася зграйка дрібних — дюйм-два завдовжки — рибок, овальних, золотавих, з фіолетовими смужками на боках; покинувши гущавину водоростей, ці рибки ховалися в затінку дрейфуючого човна, й щоразу, як з нього щось крапало у воду, ці рибки накидалися на краплю і тислися та метушилися навколо неї, аж поки вона не зникала без сліду. Дві сірі риби-причепи, дюймів зо двадцять завдовжки, кружляли в затінку під днищем човна, то розтуляючи, то стуляючи довгасті присоски на своїх пласких головах; але вони, видно, не могли пристосуватися до ритму крапель, якими живилися дрібні рибки, і коли крапля падала, нерідко опинялися десь по той бік човна. Вони давно вже пообривали яскраво-червоні згустки й нитки, що звисали у воді з найнижчих пробоїн у корпусі — ковтаючи їх, вони шарпали бридкими головами й звивалися довгастими, звуженими до хвоста тілами. Тепер їм не хотілося кидати місця, де пощастило так добре й так несподівано поживитися.