Твори в 4-х томах. Том 2

Він не взяв велосипед, а пішов пішки. Місяць уже зійшов, дерева стояли чорні на тлі неба, і він ішов повз розділені тісними подвір'ями дерев'яні будинки із зачиненими віконницями, крізь шпарини в яких пробивалося світло; небрукованими вузькими вуличками між двома рядами будинків; кварталами конків, де все було запнуте й ретельно прикрите віконницями — цнота, невдачі, зубовний скрегіт і п'яна маячня, недоїдання, забобони, праведність, кровозмішення, молитовний екстаз; повз яскраво освітлені кубинські «боліто» — жалюгідні халупи із завжди розчиненими навстіж дверима, романтичність яких зводилася тільки до назв «Червоний особняк», «Вілла Чічі»; повз церкву із штучного мармуру, з бридкими трикутними шпилями, встромленими у місячне небо; повз розлогий сад і масивну, увінчану чорною банею споруду монастиря, гарну на тлі місячного неба; повз автозаправну станцію і яскраво освітлену закусочну поряд із пустирем, на якому був маленький майданчик для гри в гольф; залитою світлом головною вулицею, де стояли три аптеки-закусочні, магазин музичних інструментів, п'ять єврейських крамниць, три більярдні, дві перукарні, п'ять пивниць, три павільйони з морозивом, п’ять поганеньких і один першокласний ресторан, два газетних кіоски, чотири крамнички лахмітників (у одній із них виготовляли ключі), фотоательє, будинок, на першому поверсі якого були контори, а на другому — чотири зуболікарських кабінети, магазин дешевих товарів, готель на розі, а навпроти — стоянка таксі; проминувши готель, він звернув і пішов вулицею, що вела до портового кварталу, повз великий непофарбований дерев'яний будинок, з освітлених вікон якого долинали звуки піаноли й у дверях якого стояли дівчата, а перед дверима, на тротуарі, сидів матрос; а потім знову звернув, проминув цегляний будинок муніципалітету з освітленим годинником, що показував пів на одинадцяту, в'язницю, вибілені мури якої поблискували в світлі місяця, і ввійшов у алею, на якій тісним рядом стояли автомобілі й яка вела до входу в «Бузкову ніч».

«Бузкова ніч» була яскраво освітлена й повна людей. Увійшовши, Річард Гордон побачив, що гральна зала переповнена; рулетка оберталась, і маленька кулька лунко брязкотіла об металеві перегородки, рулетка оберталася дедалі повільніше, а кулька дзижчала, кружляючи, потім лунко підстрибувала і, нарешті, зупинялася, й тоді чути було тільки шурхіт кола, що оберталося, й стукіт фішок.