Твори в 4-х томах. Том 2

— Я куплю тобі новий автомат, — сказав Гаррі.— На Кубі він коштує всього-на-всього сорок п'ять доларів. Не гарячкуй. Вам тепер нема чого боятися. Літак берегової охорони вже не прилетить.

— Я вб'ю тебе, — сказав Роберто, міряючи Гаррі поглядом. — Ти зробив це навмисно. Ти для цього й затіяв оту мороку з трупом.

— А яка тобі користь убивати мене, — сказав Гаррі.— Як уб’єш, хто ж довезе вас до Куби?

— Я мав би застрелити тебе на місці.

— Тихо, заспокойся, — сказав Гаррі.— Я тим часом гляну на двигуни.

Він відчинив люк, заліз досередини, підкрутив маслянки на двох сальникових коробках, перевірив долонею, чи не перегріваються двигуни, а тоді доторкнувся рукою до приклада «томпсона». «Ще рано, — подумав він. — Так, зарано. А з отим мені здорово пощастило. Елбертові однаково, Елберт мертвий. Принаймні його старій не доведеться витрачатись на похорон. А з тобою, падло мордате, я поквитаюсь. Мордате падло, катюго. Господи, що б я з ним зараз зробив! Ну, та нічого. Ще зроблю».

Він випростався, виліз і зачинив дверцята.

— То як воно? — спитав він Роберто. Він поклав руку на його гладке плече. Мордатий кубинець подивився на нього, але промовчав.

— Бачив, як позеленіла вода? — спитав Гаррі.

— Котися ти, — сказав Роберто. Він і п'яний був підозріливий і якимось тваринним чуттям відчував, що сталося щось лихе.

— Давайте-но тепер я посиджу, — сказав Гаррі хлопцеві, що сидів за штурвалом. — Як вас звуть?

— Звіть мене Еміліо, — сказав хлопець.

— Якщо хочете їсти, зайдіть до каюти, — сказав Гаррі.— Там є хліб, консерви. Можете й каву зварити.

— Кави мені не хочеться.

— Тоді я сам потім зварю, — сказав Гаррі.

Він сидів за штурвалом і, поглядаючи на вже освітлений лампочкою компас, тримав човен точно по курсу на легких попутних хвилях і дивився, як на море спадає ніч. Ходових вогнів він не вмикав.

«Гарна була нічка, — думав він. — Такої нічки добре переправлятися. Як тільки споночіє, треба буде взяти трохи на схід. Бо інакше за годину побачимо вечірню заграву над Гаваною. Як не за годину, то щонайбільше за дві. А тільки цей сучий син помітить заграву, то знову захоче порішити мене. Добре все-таки, що вдалося скинути автомат. Це мені неабияк пощастило. Цікаво, що там Марія зготувала на вечерю. Уявляю, як вона хвилюється. Певно, й їсти не може. Цікаво, скільки ж грошей хапнули ці бандюги. Дивно, що вони й досі їх не полічили. Гарненький мені спосіб здобувати гроші на революцію. От і зрозумій цих кубинців.

Ото вже гад цей Роберто. Ну нічого, я йому сьогодні покажу. Покажу будь-що. Хоча бідоласі Елберту цим уже, звісно, не зарадиш. Страшно згадати, як я його перекидав через борт. Сам не знаю, як таке спало мені на думку».

Він запалив у темряві сигарету.

«Поки що все складається нівроку, — думав він. — Все складається краще, ніж я сподівався. А хлопчик цей і справді непоганий. От якби вдалось отих двох умостити рядочком. Якби вдалося їх усіх зібрати в одному місці. Що ж, тепер головне — не ловити гав. Чим несподіванішим воно для них буде, тим краще. Чим спокійніше вони себе тим часом почуватимуть, тим краще.