Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
— Ну, можеш заступитися, коли гнів Арманського впаде на мене подібно до грому.
Еріка пильно поглянула на неї.
— Тобі за це добряче перепаде?
— Не знаю… чесно кажучи, не знаю.
— Давай ми тобі заплатимо за…
— Ні. Але Арманський, можливо, виставить за цю ніч рахунок. Сподіваюся, що він так і зробить, оскільки це означатиме, що він схвалив мої дії і, отже, не має наміру мене вигнати.
— Я простежу за тим, щоб він виставив рахунок.
Еріка Берґер підвелася й обняла Сусанн Ліндер.
— Спасибі, Сусанн. Якщо тобі коли-небудь знадобиться допомога, ти завжди можеш на мене розраховувати. Чого б це не стосувалося.
— Дякую. Прослідкуй, щоб ці фотографії не валялися де попало. До речі, «Мілтон сек’юриті» займається установленням дуже крутих сейфів.
Еріка Берґер усміхнулася.
Розділ 22
У понеділок Еріка Берґер прокинулася о шостій ранку. Хоч вона і проспала щонайменше годину, почувалася вона на диво відпочилою. Мабуть, це була якась особлива реакція організму. Вперше за кілька місяців вона надягла спортивний костюм і в скаженому темпі пробіглася до пристані. Правда, бігти швидко вийшло лише метрів сто, поки ушкоджена п’ята не розболілася так, що Еріці довелося зменшити швидкість і далі рухатися спокійніше.
Вона мов на світ народилася, і навіть біль у нозі, що виникав на кожному кроці, давав їй мало не насолоду. Нібито смерть, підійшовши до її дверей, останньої миті передумала і подалась до сусіднього будинку. Еріка просто не могла зрозуміти, як їй могло так поталанити, що Петер Фредрікссон просидів над її знімками чотири доби, нічого при цьому не зробивши. Сканування свідчило про те, що він виношував якісь плани, але здійснити їх не встиг.
Хай що буде, вона цього року зробить Сусанн Ліндер якийсь дорогий і несподіваний різдвяний дарунок. Придумає що-небудь особливе.
О пів на восьму, залишивши Ґреґера спати далі, Еріка сіла у «BMW» і поїхала до редакції «СМП». Поставивши авто в гараж, вона піднялася ліфтом у редакцію, всілася в скляній клітці і насамперед зателефонувала охоронцю.
— Петер Фредрікссон учора звільнився з «СМП», — сказала вона. — Знайдіть велику коробку, зберіть його особисті речі і простежте за тим, щоб їх доставили йому вже в першій половині дня.
Еріка поглянула на інформаційну стійку. Андерс Хольм, що тільки-но увійшов, зустрів її погляд і кивнув.
Вона кивнула у відповідь.
Хольм, звичайно, засранець, але після їхньої сутички кілька тижнів тому він перестав ускладнювати їй життя. Якщо він і далі демонструватиме таке позитивне ставлення, то, можливо, залишиться на посаді начальника інформаційного відділу. Можливо.
Вона відчувала, що здатна переломити ситуацію.
О 8.45 вона мимохідь побачила Берґшьо, коли той виходив з ліфта і віддалявся по внутрішніх сходах до себе в кабінет, розташований поверхом вище. «Я повинна поговорити з ним сьогодні ж», — нагадала вона собі.
Сходивши по каву, Еріка переглянула ранкову службову записку. Ранок видався небагатим на новини. Єдиним, що привернуло увагу, виявилася маленька замітка, яка діловим тоном повідомляла про переведення Лісбет Саландер до слідчого ізолятора Ґетеборґа. Еріка схвалила матеріал і переслала його Андерсові Хольму.
О 8.59 зателефонував Берґшьо.
— Берґер. Зайдіть до мене в кабінет, негайно.
Сказавши це, він поклав слухавку.
Коли Еріка Берґер відчинила двері в його кабінет, Маґнус Берґшьо сидів білий як папір. Він підвівся, обернувся до неї і жбурнув на стіл пачку паперів.
— Що це, чорт забирай, таке? — проревів він.
На душі в Еріки Берґер похололо. Їй досить було лише мигцем поглянути на обкладинку, щоб зрозуміти, що саме Берґшьо знайшов у ранковій пошті.
З фотографіями Фредрікссон нічого зробити не встиг. Але він устиг відправити Берґшьо статтю Хенрі Кортеса.
Вона сіла навпроти нього і спокійно відповіла:
— Це стаття, написана журналістом Хенрі Кортесом, яку журнал «Міленіум» збирався дати в число, що вийшло тиждень тому.
Берґшьо був у нестямі від люті.
— Що ви, чорт забирай, собі дозволяєте? Я сам привів вас в «СМП», а ви найперше починаєте інтригувати. Та ви просто якась медійна шльондра!
Очі Еріки Берґер звузилися, вона вся похолола. Слова «шльондра» з неї вже вистачило.
— Невже ви справді вірите в те, що хтось буде на це зважати? Думаєте, що вам удасться за допомогою цієї пустопорожньої балаканини відправити мене у відставку? І якого біса було надсилати мені цю базгранину анонімно?