Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
Він не розуміє, який ідіотизм з його боку сюди повертатися. Просто не може стриматися.
Сидячи навпочіпки, він намагався заглянути крізь щілину у фіранках до кімнати, що примикала до вітальні. Потім перебрався на відкриту терасу і став удивлятися в будинок крізь щілину в опущених жалюзі, поряд з панорамним вікном, як і раніше закритим фанерою.
Раптом Сусанн Ліндер усміхнулася.
Поки він стояв до неї спиною, вона прослизнула через двір до рогу будинку і сховалася біля фронтону за двома кущами смородини. Крізь віття огляд відкривався поганенький, але все-таки вона його бачила. Зі свого місця Фредрікссон, очевидно, міг спостерігати всередині будинку хол і навіть шматочок кухні. Там він, треба думати, побачив щось цікаве, бо рушив далі лише хвилин за десять. І опинився зовсім поряд із Сусанн Ліндер.
Коли він обігнув кут будинку і пройшов повз неї, Сусанн Ліндер стала на повний зріст і неголосно його погукала:
— Привіт, Фредрікссоне.
Він різко зупинився й обернувся до неї.
Його очі блиснули в темряві. Бачити його обличчя вона не могла, але чула, що від потрясіння він затамував подих.
— Ми можемо обрати простий шлях або ж складний, — сказала вона. — Зараз ми підемо до вашої машини і…
Він розвернувся і зібрався тікати.
Сусанн Ліндер підняла кийок і завдала нищівного болючого удару по зовнішній стороні його лівого коліна.
Він здавлено скрикнув і впав.
Сусанн занесла кийок для наступного удару, але стрималася, спиною відчувши погляд Драґана Арманського.
Вона нахилилася, перевернула бранця на живіт і придавила коліном нижче спини. Потім схопила його за праву руку, заламала її на спину і наділа кайданки. Фредрікссон був слабким і жодного спротиву не чинив.
Еріка Берґер погасила світло у вітальні і, накульгуючи, пішла на другий поверх. Милиці їй більше не були потрібні, але ступня все ще боліла, коли Еріка переносила на неї вагу. Ґреґер Бекман вимкнув світло на кухні і пішов за дружиною. Йому ще не доводилося бачити Еріку Берґер такою нещасною — здавалося, жодні його слова не розраджували її і не могли притлумити страх.
Вона роздяглася, заповзла в ліжко і повернулася до нього спиною.
— Ти ні в чому не винен, Ґреґере, — сказала вона, почувши, що він теж укладається.
— Ти погано себе почуваєш, — відгукнувся він. — Я хочу, щоб ти кілька днів посиділа вдома.
Він обійняв її за плечі. Вона не намагалася його відштовхнути, але залишалася байдужою. Він нахилився, обережно поцілував її в шию і пригорнув міцніше.
— Ти нічого не можеш сказати або зробити для полегшення ситуації. Я знаю, що мені необхідна перерва. Я почуваю себе так, ніби сіла на швидкий потяг і виявила, що переплутала платформу.
— Ми можемо кілька днів провести на яхті. Поїхати від усього цього.
— Ні. Їхати мені не можна.
Вона обернулася до нього.
— Втекти — це найбільша дурість, яку я можу зараз зробити. Я мушу розібратися з проблемами. А потім ми зможемо поїхати.
— Гаразд, — сказав Ґреґер. — Від мене вочевидь не багато допомоги.
Вона слабо посміхнулася.
— Так. Не багато. Але спасибі за те, що ти тут. Я тебе страшенно люблю, ти ж знаєш.
Він кивнув.
— Не можу повірити в те, що це Петер Фредрікссон, — сказала Еріка Берґер. — Я ніколи не відчувала з його боку ані найменшої ворожості.
Побачивши, що на першому поверсі гасять світло, Сусанн Ліндер подумала, чи не подзвонити в двері до Еріки Берґер. Потім опустила погляд на Петера Фредрікссона. Той поки не промовив жодного слова і тримався абсолютно пасивно. Вона надовго задумалася і потім наважилася.
Нахилившись, вона вхопилася за кайданки, підняла Фредрікссона на ноги і прихилила до стіни.
— Стояти можеш? — запитала вона.
Він не відповів.
— Гаразд, тоді ми спростимо справу. Якщо чинитимеш опір, я так само оброблю тобі праву ногу. А якщо опір повториться, я переламаю тобі руки. Ти мене зрозумів?
Вона вловила, що він часто дихає. Злякався?
Штовхаючи його перед собою, вона вивела його на вулицю і повела до машини, яка стояла за три квартали. Він шкутильгав, і їй доводилося його підтримувати. Коли вони підійшли до його машини, їм зустрівся якийсь чоловік, що вигулював собаку, — зупинившись, він став роздивлятися кайданки Петера Фредрікссона.
— Поліцейська операція, — рішучим голосом заявила Сусанн Ліндер. — Ідіть додому.
Вона посадила Фредрікссона на заднє сидіння і повезла назад у Фісксетру. Була половина першої ночі, і на шляху до його парадного їм ніхто не зустрівся. Сусанн Ліндер вивудила у нього ключі і повела бранця по сходах у розташовану на третьому поверсі квартиру.