Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
Вона почекала, дозволивши його фантазії попрацювати.
— Я хочу знати, чи виклав ти її фотографії де-небудь в Інтернеті?
Він заперечливо похитав головою.
— Точно?
Він кивнув.
— Еріка Берґер сама вирішуватиме, подавати їй на тебе заяву до поліції за переслідування, загрозу насильства і порушення недоторканності житла чи піти на мирову угоду.
Він промовчав.
— Якщо вона вирішить на тебе наплювати, — а я вважаю, що на більше ти і не заслуговуєш, — то я за тобою наглядатиму.
Вона підняла телескопічний кийок.
— Якщо ти ще коли-небудь наблизишся до будинку Еріки Берґер, надішлеш їй який-небудь мейл або порушиш її спокій яким-небудь іншим способом, я до тебе повернуся. Я тебе так знівечу, що рідна мати не впізнає. Ти мене зрозумів?
Він промовчав.
— У тебе є змога вплинути на фінал цієї історії. Хочеш дізнатися яка?
Він кивнув.
— У такому разі я рекомендую Еріці Берґер відпустити тебе на всі чотири вітри. Ходити на роботу можеш більше не завдавати собі клопоту. Тебе звільнено, прямо з цієї хвилини.
Він кивнув.
— Ти зникнеш з її життя і з Стокгольма. Мені наплювати на те, як ти вчиниш і де опинишся. Пошукай роботу в Ґетеборзі або Мальмьо. Прикинься хворим. Роби, що хочеш. Але дай Еріці Берґер спокій.
Він кивнув.
— Домовилися?
Петер Фредрікссон раптом заплакав.
— Я не хотів їй зла, — сказав він. — Я хотів лише…
— Ти хотів лише перетворити її життя на пекло, і ти в цьому досяг успіху. Даєш мені слово?
Він кивнув.
Вона нахилилася, перевернула його на живіт і звільнила йому руки. Потім узяла пакет з «Консума», що містив у собі все життя Еріки Берґер, і пішла, залишивши Фредрікссона лежати на підлозі.
З парадного Фредрікссона Сусанн Ліндер вийшла о пів на третю попівночі. Вона подумала була відкласти справу до завтра, але вирішила, що якби йшлося про неї саму, вона воліла б довідатися новини безпосередньо вночі. Крім того, її машина так і лишилася в Сальтшьобадені. Сусанн зателефонувала і викликала таксі.
Ґреґер Бекман відчинив двері ще раніше, ніж вона встигла натиснути на дзвінок. Він був у джинсах і, здавалося, навіть не лягав спати.
— Еріка не спить? — запитала Сусанн Ліндер.
Ґреґер похитав головою.
— Є щось нове? — поцікавився він.
Вона кивнула і посміхнулась йому.
— Заходь. Ми сидимо на кухні і розмовляємо.
Вони зайшли в дім.
— Привіт, Берґер, — сказала Сусанн Ліндер. — Тобі слід навчитися інколи спати.
— Що сталося?
Сусанн простягнула пакет з «Консума».
— Петер Фредрікссон обіцяє надалі дати спокій тобі. Тільки дідькові відомо, чи можна йому довіряти, але якщо він дотримає слова, нам усім це дешевше обійдеться, ніж морочитися із заявою до поліції і судом. Вирішувати тобі.
— Значить, це справді він?
Сусанн Ліндер кивнула. Ґреґер Бекман став розливати каву, але Сусанн відмовилася — за останні дні вона випила надто багато кави. Замість цього вона сіла і розповіла про події цієї ночі.
Еріка Берґер довго сиділа мовчки. Потім підвелася, піднялася на другий поверх і, повернувшись із шкільним альбомом, почала уважно вдивлятися в обличчя Петера Фредрікссона.
— Я його пам’ятаю, — сказала вона під кінець. — Але я й гадки не мала, що він і є той самий Петер Фредрікссон, який працює в «СМП». Я навіть не пам’ятала його імені, доки не поглянула в альбом.
— Що ж сталося? — поцікавилася Сусанн Ліндер.
— Нічого. Абсолютно нічого. Він був мовчазним і зовсім нецікавим хлопцем з паралельного класу. Здається, ми разом вивчали якийсь предмет. Французьку, якщо мені не зраджує пам’ять.
— Він сказав, що ти його ігнорувала.
Еріка кивнула.
— Мабуть, так. Він не належав до моїх знайомих і не входив до нашої компанії.
— Ви його цькували чи щось подібне?
— Бачить Бог, ні. Я завжди не терпіла цькування. У нас в гімназії проводилися кампанії проти цькування, а я була головою учнівської ради. Навіть не можу пригадати, щоб він коли-небудь зі мною заговорював або щоб я перекинулася з ним хоч словом.
— Гаразд, — сказала Сусанн Ліндер. — Усе одно він вочевидь затаїв на тебе образу. Він двічі довго перебував на лікарняному з приводу стресу і цілковитої знемоги. Можливо, для лікарняних листків були й інші причини, про які нам невідомо.
Вона встала і надягла шкіряну куртку.
— Його жорсткий диск я залишу в себе. З формальної точки зору він є краденим майном, і йому нема чого бути тут. Не хвилюйся, я його знешкоджу, тільки-но опинюся вдома.
— Сусанн, постривай. Як же мені тобі віддячити?