Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
— Ви не маєте права заходити до мене в квартиру, — сказав Петер Фредрікссон, уперше подавши голос відтоді, як вона наділа на нього кайданки. — Ви не маєте права. У вас має бути дозвіл на обшук…
— Я не з поліції, — тихим голосом промовила вона.
Він втупився в неї з недовір’ям.
Сусанн Ліндер схопила його за сорочку, завела, штовхаючи поперед себе, у вітальню і турнула на диван. У трикімнатній квартирі панував ідеальний порядок, зліва од вітальні містилася спальня, по інший бік від передпокою — кухня, а до вітальні примикав маленький кабінет.
Заглянувши в кабінет, вона з полегкістю зітхнула. The smoking gun.[55] Фотографії з альбому Еріки Берґер були розкладені на столі поряд з комп’ютером, а ще штук тридцять знімків господар прикріпив шпильками до стіни. Здивовано звівши брови, Сусанн розглядала цей вернісаж: Еріка Берґер була з біса красивою жінкою і жила куди цікавішим сексуальним життям, ніж сама Сусанн.
Почувши, що Петер Фредрікссон заворушився, вона повернулася у вітальню і, вдаривши його, затягнула до кабінету, посадила на підлогу і звеліла:
— Сиди спокійно!
Потім вона пішла на кухню, відшукала великий паперовий пакет з магазину «Консум» і по одній зняла зі стіни всі фотографії. Розірваний альбом і щоденники Еріки Берґер незабаром теж знайшлися.
— Де відеозапис? — спитала вона.
Петер Фредрікссон не відповів. Сусанн Ліндер вийшла у вітальню і ввімкнула телевізор. У відеомагнітофоні була касета, але Сусанн довелося трохи поморочитися, щоб знайти на пульті відеоканал.
Вона вийняла відеокасету і довго перевіряла, чи не копіював він її.
Знайшовши давні любовні листи Берґер і матеріали про Берґшьо, вона переключила увагу на комп’ютер Петера Фредрікссона. До персонального комп’ютера IBM у нього приєднано сканер «Мікротек». Піднявши кришку сканера, Сусанн знайшла забуту фотографію, що зображувала Еріку Берґер на вечірці в клубі «Екстрим», судячи з банера на стіні, присвяченій святкуванню Нового 1986 року.
Увімкнувши комп’ютер, вона виявила, що він захищений паролем.
— Який у тебе пароль? — спитала вона.
Петер Фредрікссон, що сидів із злісним виглядом на підлозі, не захотів з нею розмовляти.
Сусанн Ліндер раптом цілком заспокоїлася. Вона знала, що з формальної точки зору весь вечір скоювала злочин за злочином, включаючи те, що можна класифікувати як протиправне примушування і навіть грубе викрадення людини. Та їй було начхати. Вона майже тріумфувала.
Знизавши плечима, вона витягла з кишені швейцарський армійський ніж. Від’єднала всі кабелі, повернула комп’ютер до себе задньою стінкою і розкрила його за допомогою хрестової викрутки. На те, щоб розібрати апарат і витягнути жорсткий диск, знадобилося п’ятнадцять хвилин.
Сусанн роззирнулася на всі боки. Вона вже зібрала все, але на всяк випадок ретельно перевірила шухляди письмового столу, пачки паперів і книжкові полиці. Раптом її погляд упав на шкільний альбом, що лежав на підвіконні, — з гімназії Юшхольма,[56] датований 1978 роком. «Здається, Еріка Берґер родом з юшхольмської знаті», — пригадала Сусанн, відкрила альбом і почала одну за одною переглядати сторінки випускних класів.
Вона знайшла вісімнадцятилітню Еріку Берґер у студентській кепочці, із сонячною усмішкою і ямками на щоках. Вона була одягнена в тонку білу бавовняну сукенку і тримала в руках букет квітів, будучи втіленням безневинної юної відмінниці.
Потрібний зв’язок вона трохи не проґавила, але на наступній сторінці щось зачепило її погляд. З фотографії Сусанн нізащо б його не впізнала, проте підпис не залишав місця сумнівам. Петер Фредрікссон. Він учився в паралельному класі з Ерікою Берґер. Перед Сусанн постав худий хлопець із серйозним обличчям, що дивився в об’єктив з-під козирка.
Вона підвела очі і зустрілася поглядом з Петером Фредрікссоном.
— Вона вже тоді була шльондрою.
— Чарівно, — сказала Сусанн Ліндер.
— Вона трахалася в школі з усіма хлопцями підряд.
— Сумніваюся.
— Вона була клятою…
— Не треба далі. Що сталося? Тобі не вдалося забратися до неї в трусики?
— Вона мене ігнорувала. Сміялася з мене. А почавши працювати в «СМП», мене навіть не впізнала.
— Так-так, — мовила Сусанн Ліндер. — У тебе напевно було нудне дитинство. Може, поговоримо серйозно?
— Що вам треба?
— Я не з поліції, — сказала Сусанн Ліндер. — Я з тих, хто займається такими, як ти.
55
Неспростовний доказ (англ.).
56
Острів Юшхольм — привілейований район Стокгольма.