Перспективи Української Революції

Другою відміною цієї самої системи використовування й знищування людей є т. зв. освоювання цілинних земель. В цьому Хрущов уже є не тільки наслідувачем, але має право до авторства. Ця нова метода в засаді спирається на той же принцип, що й концтаборна: людина — ніщо, вона має виконати працю й стати погноєм для переведення таких плянів соціялістичного будівництва, яких інакше не було б можливо, чи не оплачувалось би здійсняти. Форма організації цих «підприємств» значно різниться від концтаборів. Нищівні цілі й наслідки приховуються найстаранніше, а замість карного характеру, справі надається зовнішні признаки добровільности й геройського запалу.

Ця зміна зовнішнього оформлення зумовлена політичною рацією з уваги на середовище, проти якого направлені ці нищівні наміри. Коли в національній і клясовій боротьбі большевиків, якій служать концтабори, виразно говориться про нищення політичних і клясових ворогів, то цих штампів уже не хочеться стосувати до молоді, проти якої направлено «освоювання цілий». Бо ж по суті йде про систематичне виполювання серед молоді, зокрема молоді поневолених народів, найвартісніших елементів, які можуть стати поважною загрозою для большевизму. Але явно зарахувати цвіт молоді, виховуваної комунізмом, до ворогів большевизму означало б признати його невдачу. Тому Хрущов уважає, що краще згноїти таку молодь на цілинах з похвальними пеанами. Вже після XX з'їзду КПСС зайшли події, які виразно вказують на те, що в акції переселювання молоді йде не так про освоювання слабо залюднених просторів, як передусім про форму масового виривання її з середини поневолених націй і знищування її на чужих теренах. Бо які ж інакші цілі має переселення молоді стотисячами з південної України на далеку Північ і в тому ж числі з північної Прибалтики на Південь, до Казахстану?

Говорячи про економічний бік цілинної справи, Хрущов цинічно сказав, що такими методами, при невеликих затратах, большевикам оплачується вести зернове господарство в Казахстані, Сибірі й на Уралі, якщо з п'яти років на два урожайні і один середнього врожаю два будуть неврожайні. Так, большевикам оплачується відривати українську молодь від хлібородної української землі й розорювати нею пустелі й посушливі цілини, бо в них свій рахунок й економіка «соціялістична».

Щодо демократизації СССР XX з'їзд компартії не дав жодних підстав для поважних сподівань у цьому напрямі. Хрущов з притиском підкреслив курс дальшого скріплення панівної ролі партії в державі, в усіх ділянках життя. Це м'яка форма вислову про найтвердшу диктатуру партії й безоглядний совєтський тоталітаризм. Багато уваги присвячено поліпшенню внутрішньо-партійних відносин, але це має скріпити, а не пом'ягшити диктатуру й панування комуністів над народом. Так само скріплення партійної контролі над совєтськими органами безпеки ніяк не означає скорочення їх протинародніх, терористичних практик. Це тільки розправа між двома кліками й двома апаратами за першість, хто над ким мас старшувати. Коли тільки партійний апарат Хрущова переміг амбіції кіл Берії та взяв під свою контролю ввесь апарат КҐБ, тоді цей апарат став «бездоганний». Ось що каже Хрущов в цій справі: «В зв'язку з переглядом і скасуванням ряду справ у деяких товаришів стало проявлятися певне недовір'я до працівників органів державної безпеки. Це, звичайно, неправильно і дуже шкідливо. Ми знаємо, що кадри наших чекістів у величезній своїй більшості складаються з чесних, відданих нашій спільній справі працівників, і довіряємо цим кадрам».