Перспективи Української Революції
- Автор: Бандера Степан
- Год: 1998
- Язык: украинский
- Год: Видавнича фірма «Відродження»
- ISBN: 966-538-059-1
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Перспективи Української Революції». Краткое содержание книги:
Що ж належить до тих «розширених прав» союзних республік і їх республіканських міністерств? Хрущов дає цілком виразну відповідь: «Вони повинні в рамках, визначених загальносоюзними народньо-господарськими плянами, самі розв'язувати конкретні питання розвитку тих або інших галузей своєї економіки». Тобто: Москва встановляє пляни, накладає завдання, а республіки мають вже самі розв'язувати питання, як їх виконати і перевиконати. Це в Хрущова називається «ще більшим зміцненням суверенітету кожної республіки». Але рівночасно він не затаює, про що йде на ділі при тому «розширенні суверенітету»: це «допоможе на всю широчінь розгорнути ініціятиву у використанні місцевих ресурсів» — тобто ще більш посилить перевиконання плянів московської експлуатації.
Так звані союзні республіки в складі Совєтського Союзу — це ж, як усім відомо, тільки адміністраційні експозитури московської влади, що виконують доручення большевицького центру. Але навіть при такому стані Москва боїться здати на них бодай цілість викопних функцій в адмініструванні господарством, зокрема промисловістю. Важливіші її галузі в усіх «союзних республіках» підлягають безпосередньо Москві, керують ними союзні міністерства теж в адміністраційно-виконному відношенні. І так за звідомленням Хрущова з усієї промислової продукції в Україні тільки 62°/о стояло під зарядом т. зв. республіканської промисловости. В такий то спосіб Москва омотує і приковує Україну й інші народи до московської імперії з допомогою багатьох перехресних в'язань.
Завершенням сталінської національної політики, перебраної від царської Росії й удосконаленої Йосипом Вісаріоновичем, були методи народовбивства, масових заслань на далекі від національних територій простори, розпорошування й перемішування націй для ступневого послаблення і знищування їх біологічної субстанції та перетворювання їх у совєтський народ. Ці самі методи перебрали і консеквентне продовжують наслідники Сталіна. Це ж не випадково зразу після XX з'їзду КПСС і під час кампанії розвінчування Сталіна московські диктатори на чолі з Хрущовом і Булґаніном проголосили плян переселення з України і Прибалтики соток тисяч молоді. Це зроблено в таку пору з розмислом, щоб задокументувати незмінність большевицької протинаціональної політики, згідно з традиційними плянами московського імперіялізму.
СТАЛІНІЗМ ХРУЩОВА У ВНУТРІШНІЙ ПОЛІТИЦІ
Третя з черги стаття про незмінність московсько-большевицького «сталінізму», себто економічної експлуатації населення, була надрукована, за підписом Ст. Бандери, в тижневику «Шлях Перемоги», Мюнхен, рік III, чч. 21/117 — 23/119, за травень-червень 1956 р. Передруковано її разом із попередньою статтею «Хрущов продовжує імперіялістичний курс» (під спільною назвою «Політика Москви незмінна») в збірці статтей «Большевизм і визвольна боротьба», Бібліотека Українського Підпільника, ч. 5, вид 34 ОУН; 1957 р., стор. 350–368.
Характеристичною ціхою цілої большевицької тоталітарної системи і політики е безоглядне підпорядкування всіх ділянок життя одному плянові: закріпленню комунізму й російського імперія-лізму коштом усіх поневолених ним народів та все дальшій його експансії. Оскільки в нічому не міняються імперіялістичні цілі большевицької зовнішньої й національної політики, то й нема чого дошукуватися засадничих змін у настанові внутрішньої політики, — яка служить здійснюванні тих же цілей. Але при незмінності цілевої настанови все таки можуть бути різні темпи й різні напруги в практичній дії. В цьому відношенні найпевніші показники щодо загальних большевицьких політичних плянів можна знайти в аналізі сучасної внутрішньої політики Кремля.
XX з'їзд КПСС ствердив незмінність большевицької економічної політики, яка ставить ціле господарство на послуги імперіялі-стичної експансії, зокрема на непомірне збільшування мілітарного потенціялу СССР, а не дбає про піднесення життєвого рівня населення. Правда у головних заявах на тому з'їзді було багато мови про добробут в СССР і про його піднесення, але конкретні директиви господарської політики вказують на протилежні наміри.
Хрущов підкреслив, що «КПСС проявляла і проявляє постійну турботу про переважне зростання важної промисловости». Отже не гармонійний, урівноважений розвиток усіх галузей народнього господарства, тільки переважний зріст важкої промисловости ці-хує большевицьку економічну політику. На словах трактується важку промисловість як «основу розвитку всіх галузей соціяльної економіки, зміцнення обороноздатности батьківщини, поліпшення добробуту народу». Та на ділі для большевиків вирішальним е значення важкої промисловости у піднесенні мілітарного потенціялу, а про поліпшення добробуту народу говориться тільки для пропаґанди й декорації. За даними Хрущова промислове виробництво СССР збільшилось на 26 років, від 1929 до 1955 р., зі 100 на 2049 відсотків, тобто понад 20-кратно. Натомість він навіть не пробував зіставляти циферних даних щодо зросту забезпечення населення хоч би найважливішими продуктами споживання за той самий період. Бо ж відомо, що під багатьома оглядами недостатки і злидні населення СССР стали б ще більші, ніж до 1929 р.