Українець і Москвин: дві протилежності

У XVIII ст. — за доби барокко — в Україні не шкодували різьблених оздоб і в людвисарських працях, як, напр., на дзвонах та гарматах, які іноді цілком вкривали одливним орнаментом. Легшу зброю оздоблювали сницерською плоскорізьбою або насічкою та викладанням (інкрустацію). Такими оздобами прикрашені козацькі мушкети, пістолі, держаки та похви шабель, сідла, кінська збруя, знаки гідности: булави, перначі і т. п. Орнаменти на тканинах з доби барокко збереглися не лише на тогочасних портретах, але і на тканинах, що дійшли до нас: пишно оздоблених брокатах, часто тканих золотом та сріблом, і не лише церковних риз, але й світських жупанах козацької шляхти та їх жінок.

Друковані книги теж пишно оздоблювалися не лише ілюстраціями до тексту, але й цілими мистецькими композиціями. Золота оправа церковних книжок дивує, захоплює сучасних мистецтвознавців своєю незрівнянною красою. В середині українських старих церков дерев’яна золочена різьба своєю майстерністю, мистецькою досконалістю, вигадливістю, пишною ошатністю далеко перевищує все, що в цій галузі створило мистецтво Західної Европи… Величність поліхромії київської св. Софії — явище неперевершене, виїмкове в історії світового мистецтва. В XI ст. небагато з європейських націй могли дозволити собі на таку розкіш, а у західних слов’ян чи німців в XI ст. навіть і повстати чогось подібного не могло. Москвини ці скарби світової культури ЗНИЩИЛИ» (за: Д. Антонович. «Українська культура»).

Та незнищимим і найбільшим нашим скарбом лишається те, ЩО СТВОРИЛО всі ті казкової краси храми, розкішні оздоби, книжки, закони, суспільний лад, державу, коротко — всю ту культуру. Це — ТВОРЧИЙ ДУХ української нації. Написати про нього — це праця кількох поколінь соток наших науковців — фахівців з кожної царини життя. Ми ж тут подаємо лише мікроскопійно малюсенькі крихточки, лише слабенькі натяки.