Новітнє вчення про тлумачення правових актів
- Автор: Коллектив авторів
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Право
- ISBN: 978-966-458-424-8
- Жанр: право
Электронная книга - «Новітнє вчення про тлумачення правових актів». Краткое содержание книги:
Особа, яку було звільнено з адміністративної посади в спеціалізованому суді Указом Президента України, пред’явила у суді вимоги про визнання протиправним і нечинним Указу Президента України і про поновлення на роботі. У задоволенні обох вимог позивачеві було відмовлено. Особливість цієї справи полягала в тому, що відповідно до частини п’ятої ст. 20 раніше чинного Закону «Про судоустрій України» звільнення суддів з адміністративних посад у спеціалізованих судах здійснювалось за поданням голови вищого спеціалізованого суду на підставі рекомендації ради суддів відповідних спеціалізованих судів. Після відмови у задоволенні вимог про визнання протиправним та нечинним Указу про звільнення та про поновлення на роботі позивач звернувся до окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та нечинним подання голови вищого спеціалізованого суду. Пред’явлення такої позовної вимоги було, в принципі, можливим, оскільки завданням адміністративного судочинства є захист не тільки прав та свобод, а й інтересів (ч. 1 ст. 2 КАС). Це значною мірою передумовлювало б і долю можливого наступного позову про визнання протиправним і нечинним Указу про звільнення позивача з адміністративної посади в суді. Але ж цей останній позов був пред’явлений раніше. І із рішення суду про відмову в задоволенні позову про визнання протиправним і нечинним Указу Президента України випливало, що рекомендація ради суддів і подання голови вищого спеціалізованого суду є законними і чинними. І все ж постановою окружного адміністративного суду преюдиційне значення рішення у справі про визнання Указу протиправним і нечинним та про поновлення на роботі щодо справи про визнання протиправним і нечинним подання голови вищого спеціалізованого суду не було визнане.
15. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 236 ГК в господарських договорах може передбачатись така оперативно-господарська санкція як «відмова управненої сторони зобов’язання від прийняття подальшого виконання зобов’язання, порушеного другою стороною». Відмова від прийняття подальшого виконання тягне за собою припинення зобов’язання стороною, що відмовилась, у відповідній частині. Цей висновок зроблено висновком від попереднього правового явища до наступного: в результаті ґрунтованої на законі і договорі відмови від подальшого виконання зобов’язання сторона надалі не повинна буде виконувати це зобов’язання. Далі, цим же методом із формулювання, що тлумачиться, слід зробити висновок про те, що припиняється і зустрічне зобов’язання в тій частині, в якій воно мало підставу у зобов’язанні, від подальшого виконання якого одна із сторін відмовилась.
16. Стосовно випадків продажу товарів із збереженням права власності за продавцем ч. 2 ст. 697 ЦК встановлює: «Якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару». Виникає питання про те, якою ж є доля договору купівлі-продажу у разі пред’явлення і задоволення вимоги продавця про повернення товару. Ця доля визначається тлумаченням, що передбачає застосування висновку від наступного правового явища (задоволення вимоги продавця про повернення товару) до попереднього: пред’явлення продавцем вимоги про повернення товару, задоволення покупцем чи судом цієї вимоги означає, що одночасно пред’явлена (задоволена) вимога про розірвання договору купівлі-продажу. Якщо ж в подібних випадках не застосовувати висновок від попереднього правового явища до наступного, то правове врегулювання цивільних відносин набуває ознаки фрагментарності: товар відповідно до Цивільного кодексу підлягає поверненню, а питання про припинення дії договору залишається невирішеним. Звертає на себе увагу та обставина, що законодавець не володіє способом тлумачення, який полягає у використанні висновку від наступного правового явища до попереднього (і навпаки). Тому він у наведеному випадку зазначає тільки на право вимагати повернення товару (що означає і право вимагати розірвання договору), а в іншому випадку встановлює як право продавця на відмову від договору (це — один із способів розірвання договору), так і право вимагати повернення проданого товару (ч. 2 ст. 695 ЦК).