Твори в 4-х томах. Том 2
- Автор: Хемингуэй Эрнест Миллер
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Владимир Иванович Митрофанов
- Жанр: Зарубежная классическая проза
Электронная книга - «Твори в 4-х томах. Том 2». Краткое содержание книги:
Із книги «СМЕРТЬ ПОПОЛУДНІ»
ПЕРЕМОЖЕЦЬ НІЧОГО НЕ ЗДОБУВАЄ,
ЗЕЛЕНІ УЗГІР'Я АФРИКИ
ОПОВІДАННЯ 1936 РОКУ
МАЄШ І НЕ МАЄШ
П'ЯТА КОЛОНА
ОПОВІДАННЯ ПРО ГРОМАДЯНСЬКУ війну В ІСПАНІЇ
ВИБРАНА ПУБЛІЦИСТИКА 1937-1939
Палі пристані залишилися за кормою, Гаррі вивів човен із гавані й повів протокою повз причал під маяком.
— Давай, газуй, — сказав мордатий. — Тисни на всю котушку.
— Нехай він забере пістолет, — сказав Гаррі. І подумав: «Можна посадити човен на піщану косу, але ж цей гад ураз порішить мене».
— Повний вперед, — сказав мордатий. Потім по-іспанському: — Всім лягти. Капітана тримати на мушці.
Сам він ліг на кормі, зіштовхнувши Елберта в кокпіт. Решта троє вляглися на дні кокпіта. Гаррі сидів за штурвалом. Дивлячись уперед, він вивів човен із протоки, а потім провів його повз вхід до бази із щитом оголошень для яхтсменів і зеленим сигнальним ліхтарем на молі і, нарешті, повз форт; проминувши червоний сигнальний ліхтар, він озирнувся. Рослявий кубинець вийняв з кишені зелену коробку з патронами й набивав магазин. Автомат лежав поряд, і він набивав магазин навпомацки, а сам дивився назад, за корму. Двоє інших теж дивилися назад, і тільки один пильнував Гаррі. Цей кубинець — з виду схожий на індіанця — зробив йому знак пістолетом, мовляв, дивись уперед. Погоні ще не було. Двигуни працювали рівно, а відплив додавав швидкості. Проминаючи буй, Гаррі помітив, як низько він нахилився в бік відкритого моря й як збурює собою швидкий плин води.
«Тільки дві моторки можуть наздогнати нас, — думав Гаррі.— Одна — Реєва — возить пошту з Матекумбё. А де ж зараз друга? Я бачив її кілька днів тому на стапелі в Еда Тейлора, — згадав він. — Це та, яку я хотів найняти, пославши по неї Губаня. Ні, є ще дві — виправив він себе. — Одна — це та, що возить інспекторів дорожнього управління, вона зараз снує десь між островами. Друга стоїть на ремонті в Гаррісон-Байт. Скільки ж це ми пройшли? — Він озирнувся й побачив, що форт уже далеко позаду, й червона цегляна споруда старого поштамту вже виринає з-поза будов бази, а над короткою ламаною лінією міських дахів здіймається жовта брила готелю. Він бачив і затоку під фортом, і маяк над вулицею, що впиралась у великий зимовий готель. — Щонайменше чотири милі,— подумав він. — А онде й погоня, — подумав він. Два білі рибальські човни обійшли хвилеріз і тепер переслідували їх. — Вони й десяти вузлів не роблять, — подумав він. — Це ж курям на сміх».
Кубинці залопотіли по-іспанському.
— Яка у нас швидкість, капітане? — спитав мордатий, дивлячись з корми назад.
— Близько дванадцяти, — , сказав Гаррі.
— А в отих човнів?
— Щонайбільше десять.
Вони тепер усі стежили за погонею, навіть той, що мав пильнувати Гаррі. «Та що ж я можу вдіяти? — думав Гаррі.— Зараз я ще нічого вдіяти не можу».
Два білих човни не збільшувалися на тлі моря.
— Ти бачив, Роберто? — сказав молоденький кубинець, най-чемніший з-поміж них.
— Що саме?
— Он, дивись!
Далеко, так далеко, що ледве видно було, з моря знявся фонтанчик.
— Вони стріляють по нас, — сказав чемний. — Це ж безглуздя.
— Тьху, — сказав мордатий. — 3 відстані трьох миль!
«Чотирьох, — подумав Гаррі.— Повних чотирьох».
Гаррі бачив, як з гладенької поверхні моря здіймаються фонтанчики, але пострілів не чув.
«Ці конки тільки жаль викликають, — думав Гаррі.— Ба навіть гірше — сміх».
— Чи є тут військові судна, капітане? — обернувся до Гаррі мордатий.
— Є катер берегової охорони.
— І на що він здатен?
— Та хіба на дванадцять вузлів.
— То, виходить, ми вискочили?
Гаррі мовчав. Ліворуч виростала, більшаючи, вежа маяка на Сенд-Кі, і жердяний знак на малій обмілині Сенд-Кі був тепер майже на правому траверсі. Ще хвилин десять — і вони вийдуть за рифи.
— Що з тобою? Заціпило?
— Що ти питав?
— Чи можуть нас ще наздогнати?
— Можуть. Літаком берегової охорони, — відповів Гаррі.
— Перше ніж вирушити до банку, ми перерізали телефонні дроти, — сказав чемний кубинець.
— А радіо ви теж перерізали? — спитав Гаррі.
— Гадаєте, літак може ще прилетіти?
— Доки не стемніє — може, — сказав Гаррі.
— А ти як гадаєш, капітане? — спитав Роберто, отой мордатий.
Гаррі не відповів.
— Ну, кажи, як ти гадаєш?
— Чому ви дозволили цьому падлюці вбити мого помічника? — спитав Гаррі в чемного, який стояв поряд з ним і стежив за стрілкою компаса.
— Заткнися, — сказав Роберто. — Я і тебе вб'ю.
— Скільки грошей ви взяли? — спитав Гаррі в чемного.
— Ще не знаємо. Ще не порахували. Так чи так, це ж не наші гроші.