Твори в 4-х томах. Том 2
- Автор: Хемингуэй Эрнест Миллер
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Владимир Иванович Митрофанов
- Жанр: Зарубежная классическая проза
Электронная книга - «Твори в 4-х томах. Том 2». Краткое содержание книги:
Із книги «СМЕРТЬ ПОПОЛУДНІ»
ПЕРЕМОЖЕЦЬ НІЧОГО НЕ ЗДОБУВАЄ,
ЗЕЛЕНІ УЗГІР'Я АФРИКИ
ОПОВІДАННЯ 1936 РОКУ
МАЄШ І НЕ МАЄШ
П'ЯТА КОЛОНА
ОПОВІДАННЯ ПРО ГРОМАДЯНСЬКУ війну В ІСПАНІЇ
ВИБРАНА ПУБЛІЦИСТИКА 1937-1939
— Це я питиму, якщо змерзну в дорозі.
— Ти весь час ітимеш за вітром, — сказав Фредді.— Я б і сам залюбки сплавав сьогодні на Кубу.
— Так, нічка має бути гарна. Налий-но мені ще.
Тут до бару ввійшли високий турист і його дружина.
— Ах, кого я бачу! Мій кумир! — сказала вона й сіла на стілець поряд з Гаррі.
Він скинув на неї оком і підвівся.
— Я ще зайду, Фредді,— сказав він. — Піду на пристань, подивлюся, чи не зібралися мої клієнти рибалити.
— Ах, не йдіть, — сказала дружина. — Будь ласка, не йдіть.
— Ви мене смішите, — сказав їй Гаррі й вийшов.
Вулицею ішов Річард Гордон; він простував до великого особняка подружжя Бредлі. Він сподівався, що місіс Бредлі вдома сама. Вона й справді була сама. Місіс Бредлі колекціонувала письменників так само, як їхні книжки, але Річард Гордон цього ще не знав. Що ж до його дружини, то вона простувала понад пляжем додому. Вона так і не зустріла Джона Макуолсі. А втім, може, ще й зустріне, коли той проходитиме повз її будинок.
РОЗДІЛ ВІСІМНАДЦЯТИЙ
Елберт був уже на човні, баки були дозаправлені.
— Я запущу двигуни, перевірю, як ті два циліндри, — сказав Гаррі.— Ти сховав харчі?
— Атож.
— Тоді йди готуй наживку.
— Ти хочеш, щоб була велика чи дрібна?
— Велика. На тарпона.
Елберт краяв на кормі наживку, а Гаррі, сидячи коло штурвала, розігрівав двигуни, коли раптом над пристанню розлігся звук, наче мотоциклетні вихлопи. Глянувши в глиб вулиці, Гаррі побачив, як з банку вибіг чоловік. У руці в нього був пістолет. Він перетнув вулицю і зник з поля зору. Потім з дверей вискочили ще двоє з шкіряними портфелями й пістолетами в руках і побігли в тому ж напрямку. Гаррі озирнувся на Елберта. Той краяв наживку. Четвертий, отой здоровило, з'явився в дверях банку, задкуючи, з автоматом Томпсона напереваги, і цієї миті з банку вихопилося несамовите, моторошне виття сирени. Гаррі побачив, як ствол автомата дрібно-дрібно застрибав і почув «тра-та-та-та», притишене й приглушене виттям сирени. Кубинець обернувся й побіг, потім зупинився й ще раз вистрелив у двері банку, й коли Елберт підхопився й сказав: «Господи, вони грабують банк! Господи, що ж нам робити?» — Гаррі почув, як у завулку заревів фордівський мотор, і побачив, як на пристань мало не на двох колесах вимчало таксі.
Троє кубинців сиділо на задньому сидінні,— один поряд з водієм.
— Де човен? — загорлав один із них по-іспанському.
— Та ось він, йолопе, — сказав другий.
— Це не той човен.
— Але той капітан.
— Ну, швидше, швидше, ради бога!
— Вилазь, — сказав водієві той, що сидів спереду. — Руки вгору.
Коли водій став перед машиною, кубинець застромив йому за пояс ніж і, шарпнувши до себе, розрізав пояс і штани мало не до колін. Потім одним рухом здер штани вниз.
— Стій і ні з місця, — сказав він.
Ті двоє кубинців, що були з портфелями, кинули їх у кок-піт, і всі четверо пострибали в човен.
— Ну, гайда, — сказав один із них. А той, мордатий, що з автоматом, тицьнув Гаррі дулом між лопаток.
— Давай, капітане, — сказав він. — Рушай.
— Тихше, тихше — сказав Гаррі.— Відверни від мене свого пугача.
— Віддавай кінці,— сказав мордатий Елбертові.— Чуєш!
— Гаррі, чекай! — вигукнув Елберт. — Не запускай двигуни. Це ж бандити, вони пограбували банк.
Мордатий крутнувся й наставив автомат на Елберта.
— Ой, не треба! Не треба! — сказав Елберт. — Не треба!
Випущені майже впритул, кулі вдарили так, наче хтось
тричі ляснув його по грудях. Елберт — очі вирячені, рот роззявлений — повільно осів на коліна. Здавалося, він ще раз хотів сказати: «Не треба!»
— Обійдешся без. помічника, — сказав мордатий.-^ Ти, падло одноруке. — Потім по-іспанському: — Візьміть отой рибний ніж і перетніть канати. — І по-англійському: — Ну, давай. Поїхали. — А тоді знову по-іспанському: — Ану, приставте йому пістолета між лопаток! — І по-англійському: — Давай. Поїхали. Поки не дістав кулю в лоб.
— Зараз поїдемо, — сказав Гаррі.
Один із кубинців — тих двох, що були схожі на індіанців, — приставив йому пістолет під ребра, з боку, де була ампутована рука. Ствол мало не торкався гачка на протезі.
Відчаливши й розвертаючи човен, розкручуючи штурвал здоровою рукою, він озирнувся назад, щоб не зачепити паль, і побачив Елберта, вкляклого на кормі, в калюжі крові, тепер уже з похиленою набік головою. На пристані, поряд із таксі, стояв гладкий водій у кальсонах, штани в нього сповзли до кісточок, руки все ще були підняті, а рот роззявлений майже так само широко, як і в Елберта. На вулиці й досі не з'явилося жодної живої душі.