Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
Він періодично косився на Лісбет Саландер, намагаючись скласти собі уявлення про жінку, за якою так довго ганявся. Навіть у Ханса Фасте виникли деякі сумніви, коли він побачив цю тендітну дівчину. Він задумався над тим, скільки ж вона важить, але потім згадав, що вона лесбіянка і, отже, не справжня жінка.
Разом з тим із сатанізмом, мабуть, вийшло перебільшення — на сатаністку вона якось не тягнула.
Хоч як це смішно, але він відчував, що з набагато більшим задоволенням заарештував би її за ті три вбивства, через які її спочатку розшукували, позаяк упоратися з пістолетом може і тендітна діваха, проте там підозри вже були з неї зняті. Тепер же її заарештували за заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ватажкам «Свавельшьо МК», у чому вона безперечно винна, і є технічні докази на випадок, якщо вона спробує відмагатися.
Моніка Фігуерола розбудила Мікаеля Блумквіста близько години пополудні. Перед цим вона сиділа на балконі, дочитуючи книжку про античне сприйняття бога, і хропіння Мікаеля, що доносилося із спальні, давало їй відчуття спокою. Увійшовши до спальні і поглянувши на нього, вона усвідомила, що захопилася Мікаелем так, як уже кілька років жодним чоловіком не захоплювалася.
Це відчуття здавалося приємним, але тривожним — адже навряд чи можна було сподіватися, що Мікаель Блумквіст стане постійною частиною її життя.
Коли він прокинувся, вони пішли на Північну набережну озера Меларен і випили кави. Потім повернулись до неї додому і до вечора кохалися. Мікаель пішов о сьомій годині, і в ту ж мить, коли він поцілував її в щоку і зачинив за собою двері, на Моніку найшла журба.
О восьмій вечора неділі до Еріки Берґер навідалася Сусанн Ліндер. Оскільки Ґреґер Бекман повернувся, ночувати у них вона не збиралася, і її візит з роботою був ніяк не пов’язаний. За ті кілька діб, поки вона жила у Еріки на правах нічного гостя і годинами розмовляла з нею на кухні, вони встигли здружитися. Сусанн симпатизувала Еріці і бачила, що та в цілковитому розпачі, хоча і намагається не подавати виду. З удавано незворушним виглядом Еріка щодня вирушала на роботу, але насправді все її єство було переповнене страхом.
Сусанн Ліндер підозрювала, що цей страх викликано не лише діями «Отруйного пера». Проте опіку над Ерікою Берґер ніхто на неї не покладав і проблеми останньої її не стосувалися. Сусанн поїхала до Берґер, просто щоб її відвідати і дізнатися, чи все гаразд. Вона побачила Еріку з чоловіком на кухні, тихих і пригнічених. Здавалося, вони провели неділю за обговоренням якихось серйозних речей.
Ґреґер Бекман поставив каву. Не встигла Сусанн Ліндер пробути в них і кілька хвилин, як у Еріки задзвонив мобільний телефон.
Кожного разу, як лунав дзвінок, Еріка Берґер брала слухавку з очікуванням раптом вибухлої катастрофи.
— Берґер.
— Привіт, Ріккі.
Мікаель Блумквіст. Дідько. Я не повідомила йому про зникнення папки з документами Берґшьо.
— Привіт, Мікке.
— Саландер сьогодні увечері перевезли до слідчого ізолятора Ґетеборґа, щоб чекати завтрашнього транспортування до Стокгольма.
— Ясно.
— Вона передала… повідомлення для тебе.
— Он як?
— Воно досить таємниче.
— Яке?
— Вона говорить, що «Отруйним пером» є Петер Фредрікссон.
Еріка Берґер десять секунд просиділа мовчки. «Це неможливо. Петер не такий. Мабуть, Саландер помилилася», — уривчасто мерехтіло у неї в голові.
— Щось іще?
— Ні. Тільки це. Ти розумієш, про що йдеться?
— Так.
— Ріккі, чим ви там з Лісбет займаєтеся? Вона телефонувала тобі, щоб навести мене на Телебор’яна і…
— Дякую, Мікке. Поговоримо пізніше.
Вона відключила мобільний телефон і поглянула на Сусанн Ліндер геть збожеволілим поглядом.
— Розповідай, — сказала та.
Сусанн Ліндер переживала суперечливі почуття. Еріка Берґер несподівано отримала звістку про те, що «Отруйним пером» є її відповідальний секретар Петер Фредрікссон. Коли вона про це розповідала, слова лилися з неї прямо потоком. А потім Сусанн Ліндер запитала, яким чином вона довідалася, що її маніяк — Фредрікссон.
Тут Еріка Берґер раптом відразу замовкла, і вигляд у неї зробився розгублений.
— Я не можу розповісти.
— Що ти маєш на увазі?
— Сусанн, я знаю, що «Отруйне перо» — Фредрікссон. Але не можу пояснити, звідки отримала цю інформацію. Що мені робити?
— Щоб я змогла тобі допомогти, ти повинна мені все розповісти.