Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
Наскільки я бачу, ні.
Ти можеш замінувати його комп'ютер?
Уже. Якщо він спробує переслати знімки електронною поштою або викладе в Мережі що-небудь понад двадцять кілобайт, у нього полетить жорсткий диск.
Супер.
Я збираюся поспати. Впораєшся далі сама?
Як завжди.
Лісбет від’єдналася від ICQ. Кинувши погляд на годинник, вона зрозуміла, що зараз принесуть обід. Вона швиденько склала електронне повідомлення і адресувала його на yahoo «Stolliga_Bordet».
Мікаелю. Важливо. Негайно зателефонуй Еріці Берґер і повідом, що «Отруйним пером» є Петер Фредрікссон.
Тільки-но вона встигла відіслати повідомлення, як у коридорі почувся рух. Вона підняла свій «Палм Тангстен ТЗ» і поцілувала екран. Потім вимкнула його і сховала в дірку за тумбочкою коло ліжка.
— Привіт, Лісбет, — сказала від дверей адвокат Анніка Джанніні.
— Привіт.
— За кілька хвилин тебе забере поліція. Я принесла тобі одяг. Сподіваюся, розмір підійде.
Лісбет з підозрою поглянула на кілька пар акуратних темних брюк і світлі блузки.
Забирати Лісбет Саландер прибули дві одягнені у форму жінки з ґетеборзької поліції. До слідчого ізолятора вона відправилася у супроводі свого адвоката.
Коли вони, вийшовши з палати, проходили по коридору, Лісбет помітила, що за нею з цікавістю спостерігає кілька чоловік з персоналу. Вона їм привітно кивнула, і хтось помахав у відповідь рукою. Біля стійки чергового ніби випадково виявився Андерс Юнассон. Вони поглянули одне на одного і кивнули. Лісбет відзначила, що не встигли вони завернути за ріг, як Андерс Юнассон попрямував у бік її палати.
Під час усієї поїздки Лісбет Саландер не обмовилася з поліцейськими жодним словом.
У неділю о сьомій годині ранку Мікаель Блумквіст закінчив роботу, закрив ноутбук і трохи посидів за письмовим столом Лісбет Саландер, спрямувавши перед собою невидющий погляд.
Потім пішов до її спальні і поглянув на гігантське двоспальне ліжко. За хвилину він повернувся назад у кабінет, узяв мобільний телефон і подзвонив Моніці Фігуеролі.
— Привіт. Це Мікаель.
— Привіт. Ти вже встав?
— Я тільки-но закінчив працювати і збираюся лягати спати. Хотів просто відзначитися.
— Чоловіки, які телефонують просто відзначитися, завжди мають задні думки.
Він засміявся.
— Блумквісте, якщо хочеш, можеш приїжджати спати сюди.
— З мене буде кепська компанія.
— Я вже якось це переживу.
Він узяв таксі і поїхав на Понтоньєрґатан.
Еріка Берґер провела неділю в ліжку з Ґреґером Бекманом. Вони лежали, розмовляючи або дрімаючи, а ближче надвечір одяглися і зробили довгу прогулянку до пристані і навколо селища.
— Перехід до «СМП» був помилкою, — сказала Еріка Берґер, коли вони повернулися додому.
— Не говори так. Зараз тобі важко, але ж ти знала, що так буде. Коли ти освоїшся, все владнається.
— Річ не в роботі. Впоратися з нею я можу. Річ у ставленні.
— Гм.
— Мені там не подобається. Але кинути все через кілька тижнів не можна.
Вона похмуро сіла за кухонний стіл і втупилася прямо перед собою байдужим поглядом. Такою пригніченою Ґреґер Бекман дружину ще ніколи не бачив.
Інспектор кримінальної поліції Ханс Фасте вперше особисто зустрівся з Лісбет Саландер у неділю, о пів на першу, коли жінка-поліцейський з Ґетеборґа ввела її до кабінету Маркуса Ерландера.
— До тебе, одначе, виявилося нелегко добратися, — привітав підозрювану Ханс Фасте.
Лісбет Саландер зміряла його довгим поглядом і вирішила, що він ідіот і факт його існування не вартий її уваги.
— Інспектор поліції Гунілла Верінґ супроводжуватиме вас під час транспортування до Стокгольма, — сказав Ерландер.
— Ага, — відповів Фасте. — Тоді відразу й поїдемо. Саландер, там є багато охочих з тобою серйозно поговорити.
Ерландер попрощався з Лісбет Саландер, але вона не відповіла.
Для простоти вони вирішили відвезти ув’язнену службовою машиною. Гунілла Верінґ сіла за кермо. На початку дороги Ханс Фасте сидів на передньому сидінні, повернувши голову назад і намагаючись розмовляти з Лісбет Саландер. Але на той час, як вони проїздили Алінґсос, у нього затерпла шия і він од цієї затії відмовився.
Лісбет Саландер розглядала пейзаж за бічним склом і, здавалося, взагалі не помічала, що на світі є інспектор Фасте.
«Телебор'ян має слушність, — подумав Фасте. — Вона ж, чорт забирай, справді розумово відстала. Нічого, в Стокгольмі ми це поправимо».