Трансгалактичний розвідник

— Увага, відповідаю, — озвався нарешті голос. — Космоліт можна врятувати. Але треба виконати кілька умов. Дуже тяжких умов.

Йон насилу стримався, щоб не крикнути: “Яких?” Алька затулила рота долонею, Алик заплющив очі. Тільки Робик спокійно сидів у кріслі.

Глянувши на його спокійне, розумне обличчя, Йон відчув, що до нього знову повернулася надія.

“Ти мені допоможеш, друже, — подумай він. — Правда?”

Робик ніби почув те німе запитання й кивнув головою.

— Щодо рятувальної ракети, — вів далі голос “Розвідника”, — то вона, оскільки на “Альфі” зіпсувався зв’язок, майже безпорадна.

Алик зірвався з місця.

— То що ж то за “рятувальна” ракета? — крикнув він. — Досить, щоб зіпсувався зв’язок, і вона ні до чого?

— Але ж, — ввічливо відповів голос, — зв’язок ніколи не псується.

— А тепер же зіпсувався.

— Так. Але взагалі ніколи не псується.

Йон утомлено взяв Алика за плече:

— Облиш. Він має рацію.

— Відповідати далі? — спитав “Розвідник”.

— Відповідай.

— Набагато більші можливості за ракету має космоліт “Бета”, — вів далі Голос. — Але теж не дуже великі.

— Який ступінь імовірності, що “Беті” пощастить урятувати їх? — спитав Йон.

Голос завагався.

— Поки що немає певних відомостей, — нарешті мовив він. — Але, мабуть, десь як один до двохсот чи двохсот п’ятдесяти.

— А як… як безпека “Бети”? — спитала ніби між іншим Алька.

У голосі “Розвідника” наче забринів сміх. Запитання було не дуже конкретне.

— Все залежить від того, як “Бета” буде діяти.

— Відповідай далі, — мовив крізь зуби Алик.

— Гаразд, — квапливо сказав голос. — Відповідаю. З Бази на Тритоні вирушили чотири ескадри “Великої Допомоги”, тобто, разом вісімдесят космольотів. Проте вони надто далеко від місця катастрофи. Погоня може тривати надто довго, і їм самим загрожує небезпека, що вони не повернуться на базу. Тому їхні шанси десь у п’ятдесят разів менші, ніж шанси “Бети”.

— Негайно скажи, — звелів Йон, — чи взагалі хтось здатен допомогти “Альфі”?

Несподівано в розмову встряв Робик.

— Ми повинні зв’язатися з Базою, — сказав він.

“Розвідник” замовк. Робик мав, звичайно, права людини, та коли він висловлював думку, відмінну від думок інших членів екіпажу, “Розвідник” мав чекати, поки керівники проголосують і скажуть свою ухвалу.

— Ти що це, Робику? — крикнув Йон.

Але зразу ж опанував себе.

— Навіщо ти заважаєш у таку хвилину? — спитав він.

— Я лише нагадую, — несміливо пояснив Робик, — що казала нам Чандра.

Йон ляснув себе долонею по коліні.

— База ще може трохи почекати. Я вимагаю відповіді. Попереджаю, — Йонів голос став холодний, як крига: — Голосують тільки керівники.

— Вимагаю відповіді, — сказала Алька.

— Я також, — мовив Алик, трохи повагавшись.