Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
Ні.
Тоді мені треба закінчити в Мережі останню справу.
О'кей. Щасливо.
Сусанн Ліндер миттєво прокинулася від писку в навушнику — спрацювала сигналізація від детекторів руху, встановлена в холі вілли Еріки Берґер. Сусанн підвелася на лікті і побачила, що годинник показує 05.23. Тихо вислизнувши з ліжка, вона натягнула джинси, футболку і кросівки. Сунула в задню кишеню балончик із сльозоточивим газом і прихопила кийок.
Вона беззвучно пройшла повз двері до спальні Еріки Берґер, відзначивши, що двері зачинені й, отже, замкнуті.
Біля сходів Сусанн зупинилася і прислухалася. З першого поверху донеслося слабке потріскування. Вона повільно спустилася, а в холі знов зупинилася і прислухалася.
На кухні скрипнув стілець. Затиснувши в руці кийок, Сусанн беззвучно підійшла до дверей кухні і побачила лисого, неголеного чоловіка — він сидів за кухонним столом із склянкою апельсинового соку і читав «СМП». Відчувши її присутність, він підвів погляд і запитав:
— Що за чорт, хто ви така?
Сусанн Ліндер розслабилася і прихилилася до одвірка.
— Ви, мабуть, Ґреґер Бекман. Доброго ранку. Мене звуть Сусанн Ліндер.
— Он як. Ви збираєтеся торохнути мене по голові кийком чи хочете склянку соку?
— Із задоволенням, — відповіла Сусанн, відкладаючи кийок убік. — Я маю на увазі сік.
Ґреґер Бекман потягнувся до мийки по склянку і налив їй з пакета соку.
— Я працюю в «Мілтон сек’юриті», — сказала Сусанн Ліндер. — Мабуть, буде краще, якщо мою присутність тут вам пояснить ваша дружина.
Ґреґер Бекман підвівся.
— З Ерікою щось сталося?
— З нею все гаразд. Але тут були деякі неприємності. Ми намагалися розшукати вас у Парижі.
— У Парижі? Я ж, чорт забирай, був у Хельсінкі.
— Он воно що. Даруйте, але ваша дружина думала, що ви в Парижі.
— Це в наступному місяці.
Ґреґер попрямував до дверей.
— Двері спальні замкнуті. Якщо ви захочете їх відчинити, вам знадобиться код, — сказала Сусанн Ліндер.
— Код?
Вона назвала йому три цифри, які слід було набрати, щоб відчинити двері спальні. Він помчав на другий поверх, а Сусанн Ліндер потягнулася через стіл і взяла залишену ним газету.
У неділю, о десятій годині ранку, до Лісбет Саландер зайшов доктор Андерс Юнассон.
— Доброго дня, Лісбет.
— Доброго дня.
— Я хотів лише попередити, що поліція з’явиться близько обіду.
— Гаразд.
— Тебе це, здається, не дуже хвилює.
— Не надто.
— У мене для тебе подарунок.
— Подарунок? З якого дива?
— Ти була однією з моїх найцікавіших пацієнток за довгий час.
— Он як, — з підозрою сказала Лісбет Саландер.
— Ти, як я зрозумів, захоплюєшся ДНК і генетикою.
— Хто тобі наплів… мабуть, психологиня.
Андерс Юнассон кивнув.
— Якщо тобі буде нудно у в’язниці… це останній писк у дослідженнях ДНК.
Він простягнув їй грубий том з назвою «Спіралі — загадки ДНК», написаний професором Токійського університету Йосіто Такамурою. Лісбет Саландер розгорнула книгу і переглянула зміст.
— Класно, — сказала вона.
— Коли-небудь було б цікаво узнати, як вийшло, що ти читаєш статті дослідників, яких не розумію навіть я.
Щойно за Андерсом Юнассоном зачинилися двері, Лісбет дістала кишеньковий комп’ютер. Останній захід. З архіву відділу кадрів «СМП» Лісбет вивудила, що Петер Фредрікссон пропрацював у газеті шість років. За цей час він двічі довго хворів: два місяці в 2003 році і три місяці в 2004-му. Причиною в обох випадках була нервова перевтома. Попередник Еріки Берґер Хокан Морандер одного разу навіть ставив питання про можливість подальшого перебування Фредрікссона на посаді відповідального секретаря редакції.
Балаканина, сама балаканина і нічого конкретного, за що можна зачепитися.
За чверть до дванадцятої її викликав Чума.
Що?
Ти ще в лікарні?
Здогадайся.
Це він.
Ти певен?
Він зайшов у робочий комп'ютер з дому півгодини тому. Я скористався нагодою і заліз у його домашній комп'ютер. У нього на жорсткому диску скановані фотографії Еріки Берґер.
Дякую.
Вона виглядає привабливо.
Чума.
Я знаю. Що будемо робити?
Він уже виклав знімки в Мережі?