Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море
- Автор: Центкевич Аліна, Центкевич Чеслав
- Год: 1982
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Переводчик: Йосип Брояк
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море». Краткое содержание книги:
полярників-першопрохідців Фрітьофа Нансена (1861–1930) і Руала Амундсена (1872–1928), які
під час своїх героїчних, сповнених незвичайних пригод експедицій зробили ряд видатних
географічних і наукових відкриттів.
— Не буду затримувати тебе. Але ти підеш не сам: це небезпечпо. Хтось має тебе супроводжувати. Кнутсен також казав, що хоче бачити замість криги щось інше. Я дам вам собачу упряжку й харчів на дорогу до Діксона. Заодно, візьмете з собою наші звіти, листи й нотатки про наслідки деяких наукових спостережень.
Так і зробили.
«…Тессен навіть ні разу не оглянувся, коли ми вийшли їх проводжати, — з прикрістю писав Амундсен. — До цього часу успіх моїх експедицій великою мірою залежав від вдалого добору людей. Невже я тепер почав помилятися? От не думав, що коли-небудь мені доведеться ставити собі такі запитання».
А ще через кілька днів, після того як було урочисто відсвятковано річницю закладки зимового табору, «Мод» нарешті вирвалася із льодової пастки і вийшла на воду. Амундсен з радістю вслухався у чітке, рівномірне, могутнє гудіння двигуна. Це гудіння гнало усякі сумніви й заспокоювало. Заокруглений корпус судна легко розсовував крижини, і вони слухняно ковзали вздовж бортів. Але радість тривала недовго. Біля гирла річки Лени море зовсім побіліло, а поблизу Новосибірських островів льодові поля з кожним днем стали змикатися щільніше, і швидкість судна катастрофічно падала. Поблизу острова Айон «Мод» зупинилась. Почалася друга вимушена зимівля. Почалася передчасно, всупереч сподіванням Амундсена.
«Витримка — одна з найважливіших якостей полярника», — не раз повторював собі Амундсен, але як важко було здобутися на неї! З роками в нього став збавлятися невичерпний, здавалося б, запас витримки, якою він пишався замолоду. Його пожирала жадоба діяльності, що штовхала на вчинки, про які він потім гірко шкодував. Зміна курсу цієї полярної експедиції, що мала стати його лебединою піснею, як виявилося, була помилковою. Вирушивши вздовж сибірського узбережжя, Амундсен рискував значно більше, ніж коли б підійшов до Берінгової протоки з Тихого океану, як і намічав раніше. Однак цієї помилки вже не можна було виправити. Він надто пізно усвідомив це і тепер повинен був зробити все, щоб, не зважаючи на перешкоди, досягти поставленої мети. У цій важкій ситуації, в якій опинилась експедиція, треба було спішно сповістити в Норвегію про місце вимушеної стоянки «Мод».
Через кілька днів після зупинки судна троє полярників на чолі з Вістінгом вирушили на лижах за собачою упряжкою до найближчої радіостанції, що знаходилася на відстані двох тисяч кілометрів, в Анадирі. Форсований похід туди й назад тривав шість місяців.
— Тессен і Кнутсен не дійшли до острова Діксон. Ніхто не бачив їх і в жодному поселенні, — заявив після повернення Вістінг. — Боюсь, що вони загинули. Ми повідомили про це у Крістіанію. І наш уряд одразу ж звернувся до Радянського уряду з проханням почати пошуки.
Через два роки поблизу мису Примітного було знайдено напівобвуглене тіло моряка Кнутсена. Певно, він був зовсім без сил від голоду й утоми і загинув, упавши у вогнище. А ще через рік усього лише за чотири кілометри від острова Діксон натрапили на останки нещасного Тессена. Виснажене, обморожене обличчя молодого моряка осявала усмішка, ніби він був ущасливлений тим, що перед останнім подихом бодай у думці все-таки втік від ненависного льоду.
На початку липпя «Мод» нарешті звільнилася з крижаного полону і через три тижні підійшла до берегів Аляски. Зворушено дивився Амундсен на Берінгову протоку, досягнувши якої, він установив ще один рекорд: уперше в історії обігнув земну кулю трасою, що пролягала вище північного полярного кола.
«Шість років підготовки, дві непередбачені важкі зимівлі. Невтішний підсумок. Але я не здамся, не відступлю. Я повинен будь-що перемогти!» — постановив Амундсен, прибувши в Ном. Тут він швидко поповнив запаси продовольства, спорядження й пального. «Мод», здавалося, могла вийти в дальше плавання. Та чи справді все було готове для цього?
В Номі зійшли на берег чотири учасники експедиції, і серед них Хельмер Хансен. Тепер уже й з нього було досить полярних мандрів. На борту судна, крім Амундсена, лишилося тільки троє до кінця відданих йому полярників: доктор Херальд Свердруп, Оскар Вістінг і Геннадій Олонкін. І знову всупереч своїм принципам Амундсен піддався нетерпеливості, яку так суворо засуджував в інших. Не зважаючи на застереження шкіперів і капітанів суден, що стояли в порту, він вирішив одразу ж вийти в море.