Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море

— Окороки для нас, решту — собакам. Печінку одразу в ополонку: нехай її краще їсть риба, або ж закопати в кризі, — розпорядився Амундсен і, помітивши здивування Свердрупа, докипув: — Ви, науковці, певпо, не знаєте, що це пекельна отрута. Ведмежої печінки не візьме в рот жоден ескімос, хоч би який він був голодний, не споживає її жоден звір. Досить з'їсти хоча б невеличкий шматочок, — і починається головний біль, рвота, запаморочення, підвищується температура, лущиться шкіра на долонях і злазить шматками. Не відходьте від судна без зброї! — наказував він товаришам, боячись, щоб не сталося нещасного випадку. І все одно у Модхавні не обійшлося без пригод.

Одного ранку на судні залишилися тільки Вістінг і Амундсен.

— Я піду прогулятися. А ти випусти собак, нехай теж трохи побігають на кризі, — сказав Амундсен і, взявши на руки улюблену суку Сварт, котра за кілька днів мала ощенитися, почав обережно спускатись по трапу.

Із випущеної на волю зграї раптом вирвався другий його улюбленець, величезний Якоб. Радісно скавулячи, він кинувся до свого хазяїна і збив його з ніг. Не маючи змоги вхопитися за поручні, Амундсен упав на кригу з триметрової висоти. Якийсь час він нерухомо лежав, перемагаючи страшенний біль, потім за допомогою переляканого Вістінга піднявся на палубу і примусив себе усміхнутися йому. Моряк, не роздумуючи, розрізав ножем куртку свого керівника, светр, сорочку, і в нього мороз пішов поза спиною: подвійний перелом правого плеча. На «Мод» не було лікаря. Його обов'язки виконував Вістінг, який пройшов кількамісячний курс навчання у Крістіанії. Там, в одному з госпіталів, під керівництвом хірурга, він швидко навчився вправляти поламані кістки і обробляти рани. Але тут довелося робити все самому, і до того ж негайно. Краплі поту спливали йому по обличчю, він насилу стримував тремтіння великих, мов буханці, своїх рук, з'єднуючи кістки, накладаючи шину, а потім обережно, як дуже дбайлива медсестра, бинтуючи миттю розпухле плече. Він знав, що кожен дотик завдає гострого болю потерпілому, і занепокоєно поглядав на його бліде напружене обличчя й затиснуті уста. Але з них не прохопилося жодного слова скарги.