Сповідь відьом

— Саме тому Ізабо вчора висловила невдоволення нашим поцілунком у дворі. — Це пояснило як її роздратування, так і те, що вона так раптово скорилася. — Коли ти вже зі мною, то вороття не мало бути.

— Для вампіра — ні.

— І для відьми — ні.

Метью розрядив напружену атмосферу, зазирнувши до моєї порожньої миски. Наполягаючи на тому, що я не голодна, я якимось чином уплела аж чотири порції тушкованого м’яса з гарніром.

— Ти вже наїлася? — спитав він.

— Еге ж, — промимрила я, невдоволена тим, що мене спіймали на гарячому.

Ще було не пізно, але я вже позіхала. Марта заходилася відчищати великий дерев’яний стіл пахучою гарячою водою з морською сіллю та лимонами. Проходячи повз неї, ми побажали їй доброї ночі.

— Ізабо невдовзі повернеться, — запевнив її Метью.

— Її не буде всю ніч, — похмуро відказала Марта, відірвавши погляд від стола. — Я залишатимуся тут.

— Як хочеш, Марто, — сказав Метью і заспокійливо поклав руку їй на плече.

Коли ми підіймалися сходами до кабінету Метью, він розповів мені, де роздобув свій примірник анатомічного посібника Везалія і що він подумав, коли вперше побачив у ньому ілюстрації. Радісно бухнувшись на софу з вищезгаданою книжкою, я розглядала в ній зображення трупів із зідраною шкірою, бо була надто втомлена, щоб зосередити увагу на манускрипті «Аврора». А Метью тим часом відповідав на повідомлення, що прийшли електронною поштою. Я з полегшенням побачила, що потайна шухляда його робочого стола замкнена.

— Піду помиюся у ванні, — заявила я через годину, підводячись і розминаючи затерплі м’язи перед тим як рушити нагору. Мені потрібен час, щоб обдумати потенційні наслідки мого статусу дружини Метью. Сама ідея шлюбу приголомшила мене. А якщо зважити ще й на ревнивість вампіра та моє погане розуміння того, що відбувається, настав слушний момент все це неквапливо обдумати.

— Я невдовзі піднімуся до тебе, — сказав Метью, насилу відірвавши погляд від екрана свого комп’ютера.

Гарячої води було, як і завжди, вдосталь, і я, стогнучи від втіхи та насолоди, занурилася у ванну. Марта вже побувала тут і сотворила свою магію зі свічками та каміном. У кімнатах було затишно й комфортно, хоча й не дуже тепло. Я мліла у гарячій воді, поволі прокручуючи у пам’яті свої досягнення дня, що минув. Все ж таки краще передбачати події та керувати ними, аніж пасивно спостерігати, як вони вискакують немов нізвідкіля — випадково та несподівано.

Я й досі відкисала у ванні, звісивши через край солом’яний каскад свого волосся, як раптом почувся тихий стук у двері. Не дожидаючись, поки я відповім, Метью поштовхом розчинив їх і увійшов до ванної кімнати. Я вмить підскочила, але відразу ж встидалася своєї наготи — і знову швиденько занурилася у воду.

Його очі були замріяні та туманні. Метью схопив рушник, напнув його, наче вітрило.

— Ходімо до ліжка, — хрипко мовив він.