Сповідь відьом

— Дай мені відповідь на одне запитання, — урвала його я, нездатна мислити чітко, бо Метью, цілуючи мені руку, добрався вже до мого плеча. — Це вампіри придумали «клункування»?

— Ні, — тихо відповів він, мружачись від задоволення, коли я кінчиком пальця провела йому по підборіддю. І легенько куснув мій палець. Без крові — як і обіцяв. — Колись ми всі цим займалися. Голландці, а потім англійці придумали навіть таке: перегороджували ліжко навпіл дошками, щоб між потенційною шлюбною парою не сталося передчасного сексу. Решта ж робили це по-старому: нас загортали клунком у ковдру, замикали під вечір у кімнаті, а вранці випускали.

— Який жах, — невдоволено прокоментувала я. Його увага переключилася на мою руку, а потім, на живіт біля пупка. Я спробувала відсторонитися, але він вільною рукою взяв мене за стегно і притиснув. — Метью! — запротестувала я.

— Наскільки мені пам’ятається, — сказав він задумливо так, наче й не почув мене, — то був досить приємний спосіб скоротати довгу зимову ніч. А найважчим у цій процедурі було вдавати з себе невинність наступного дня.

Він поводив пальцями по моєму животу, і моє серце затріпалося в грудній клітці, мов пташка. Я з цікавістю оглянула тіло Метью, вибираючи наступний об’єкт своїх домагань. І притиснулася губами до його ключиці, а рукою повела вниз по пласкому животу.

— Гадаю, без сну не обходилося, — зауважила я, коли Метью визнав за краще схопити мене за руку і відвести її від свого живота. Скориставшись тим, що моє стегно звільнилося, я притиснулася до вампіра всім своїм тілом. Його тіло відреагувало на дотик, і я вдоволено всміхнулася. — Бо не можна ж було розмовляти усю ніч підряд.

— Так, але вампірам сон не потрібен, — нагадав він, а потім вигнувся і поцілував мене в живіт.

Я вхопила його за голову і підняла її.

— У цьому ліжку — лише один вампір. Так ось як ти збираєшся не давати мені спати?

— Відтоді як я тебе побачив, майже нічого іншого мені на думку не спадало, — відповів Метью і з замріяним поглядом знову опустив голову до мого живота. Моє тіло вигнулося назустріч його губам, але він ніжно, але різко перевернув мене на спину, правою рукою вхопив за обидві руки і міцно притиснув їх до подушки.

— Пам’ятай: нам не треба поспішати, — сказав він, похитавши головою.

Я звикла до сексу, що полягав у фізичному контакті без непотрібних вагань та емоційних ускладнень. Як спортсменка, що проводила багато часу з іншими спортсменами, я добре знала своє тіло і його потреби, і зазвичай неподалік був той, хто ці потреби міг задовольнити. Я не ставилася до сексу легковажно, не була я й нерозбірливою у виборі партнерів, але більшість із тих чоловіків розділяли моє відверте ставлення до сексу і були раді провести зі мною кілька пристрасних зустрічей, а потім знову повернутися до своїх подруг, немов нічого не було.

Метью ж чітко давав мені зрозуміти, що ті дні та ночі канули в Лету. З ним просто сексу не буде — а іншого я досі не знала. Можна було з упевненістю стверджувати, що в цьому сенсі я була незайманою. Ті глибокі почуття, які я мала до нього, поволі ставали нерозривно пов’язаними з реакціями мого тіла; його пальці та губи пов’язували їх в хитромудрі вузли болісно-приємних почуттів.