Крига. Частини ІII–ІV

На фёдоровца знову натрапилося у Тесли. До Фізичної Обсерваторії Імператорської Академії Наук приїхалося, заскочивши спершу на Цветистую за лабораторними зразками металів і пляшкою сажаевки. Понад хмарою темряви, яка вкривала споруди Обсерваторії, у вечірнє небо стирчали щогли зі свіжими трупами, настромленими на жердини — ще під ними бурульки не встигли утворитися; світіні, які тяглися від небіжчиків, визначали на небі краї пентаграми. Козаки впустили, в коридорі розминулося з інженером Яґо: він удав, що не бачить. Робітню засталося спорожнілою. Кращої нагоди чекати марно. Миттю скинувши шубу й шапку, вийнялося з-за інших прототипів й експериментальних пристроїв тьмітляну бомбу Тесли, на щастя, знову складену докупи. Замінилося у джерелі світла лампи кріовугілля на чистий тунґетит. Перевірилося кабелі. Осцилометри показували належну напругу. Причепилося перед вихідним дзьобиком дзеркальної сфери пластинку тунґетиту. Пробний постріл виіскрив на ній точковий блиск, сліпучіший за вогні куполів Собору Христа Спасителя. Вийнялося нотатник. Гіпотезу записалося ще в ті часи, коли через брак тьмідини в голові калатали по п’ять теорій водночас; тепер вона вже не звучала так переконливо. Підрахувалося: двадцять пострілів у зразок, щоб зачепити площу, більшу ніж голівка шпильки, а зразків вісім: неостуджені руди, високовуглецева сталь, низькоякісне крижлізо. П’ятнадцять хвилин, якщо поквапитися. Занотувалося годину й хвилину на той випадок, якби ефект із часом зникав. Почалося від кепського крижліза. Чштик, чштик, попихкувала Машина Променю Смерти. У мить пострілу на моросклі розливалася веселка всіх існуючих і неіснуючих барв. Проте повітря мусило трохи розпорошувати промінь, адже пластівці тунґетиту в горілці блідо зблискували. Відставилося пляшку сажаевки на сусідній стіл.

Надалі не малося цілковитої певности, що з нею зробиться. Ідея була така: упитися тунґетитовою горілкою і, замість знову маніякально знетьмітлюватися, навпаки — натьмітитися до межі витривалости організму. Можливо, ранкові відвідини Побєдоносцева дали духові останню пересторогу, що врешті визналося відверто: чи не найлегше знайти батька, ступивши вслід за ним на Шляхи Мамутів? Ідея, яку кинулося на відчіпного графові Шульцу, вже давно свердлила голову, адже була напрочуд очевидною. Те, що людям Побєдоносцева цього не вдавалося, нічого не означає, бо на початках кожної науки діється переважно наосліп, на сотні невдач припадає один успіх; так було і з паровими двигунами, і з двигунами з внутрішнім горінням, з авіонікою, з електромагнетизмом, так воно є і з чорною фізикою. З іншого боку, не зналося точного припису, про певні речі тільки здогадувалося, поки що, отож, хотілося лише вивчити реакції організму. Скажімо: півлітра й дві тисячі скотосів.

А може, мудріше й безпечніше випробувати цей вплив спершу на комусь іншому. Цікаво, як дають собі раду з Морозом пацюки Саші Павліча, годовані картошкой Бусічкіна? Гризуни в клітках під дальньою стіною мали здоровий вигляд, але ж годі впізнати, яка це партія: оті, узяті для експерименту, могли вже виздихати до одного.