Крига. Частини ІII–ІV
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-151-3
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини ІII–ІV». Краткое содержание книги:
… О, ви гадаєте, що я не знаю, чого доктор Тесла досяг у своїй Обсерваторії? Він черпає енерґію безпосередньо зі Шляхів Мамутів. Ми не потребуватимемо гідроелектростанцій — усі річки замерзнуть; ми не муситимемо спалювати вугілля чи нафту — увесь вуглець перетвориться на кріовугілля, а нафта, нафта замерзне. Ми помпуватимемо енерґію безпосередньо з землі, зі Шляхів Мамутів. Планета буде нашою електростанцією, і кожна людина візьме від Криги необхідну потужність.
… А тепер, ах, ах, я прочитав вашу «Аполітею» й побачив духовний фундамент цього Царства Темряви. Адже, далебі, то буде єдине Царство, один міжлюдський організм: Держава Ладу й Справедливости, під санкцією Істини, так само твердої й очевидної, як правила арифметики. Тут не буде жодних бунтівників, бо хто повстане проти хімії й фізики, таблиці множення і земного тяжіння? Не буде жодних бунтів під прапором релігії чи ідеології, адже не існує суперечки, якщо віра й ідея істинні. Є одна істина, єдиноістина. Історія править.
Відкашлялося.
— Це… вражає.
— Це неминуче! — сурмить Побєдоносцев у стальні труби.
— Ну, хіба що настане Відлига.
— Тож зрозумійте, саме тому слід відірвати Теслу від Криги. Тим чи тим чином.
— Я вам казав, — гаркнулося. — Нікола мій друг!
Не зауважилося коли, але підсунулося на подіум лівою ногою, й оце стоїться на відстані трьох простягнутих рук від голови Сибирьхожетa, укритого в капшучку світіні, за дзеркалами темряви. Навальний свист і торохтіння невидимих механізмів передують реконфіґурації світла й тіні — вся установка від’їжджає до вікна, а снопи тьмітла розвертаються навпростець, й густий, наче смола, морок бухкає в обличчя, втискається під уже заплющені повіки; на шкірі відчувається його клейкий дотик.
Відступається, сходиться з подіуму.
— Будьте певні, я розкажу йому про все!
Крхр, тртртр, кркккк.
— О, розкажіть, розкажіть! Ви почули від мене, він почує від вас, — угледить істину й необхідність, і виїде.
Так він собі це обмислив. Тільки чи мовилося тут винятково правду? Морок засліплює, фонографічні труби приголомшують.
— Ах, і ви самі остерігайтеся, — тріщить далі Побєдоносцев. — Я хотів би бачити вас поруч зі собою у день заснування Царства, це рідкісне щастя зустріти побратима по ідеї. Але ви у міжчассі водитеся із Шульцом, із мартинівцями, в Зиму на північ за батьком хочете вирушити.., наче не знаєте, що після «Аполітеї» усі розтальники ще більше вбачають у вас уособлення Морозу: вже не тільки сина Батюшки Мороза, а найпершого ідеолога Криги. Вони також неодмінно довідаються, що ви говорили зі мною.
— До батька, — повторюється із притиском, потупивши очі, — я мушу йти до батька.
— Що ж батько? Крижаний бовдур. Ні ви йому не допоможете, ні він вам.
Хитається головою.
— Хочете мені допомогти? Будь ласка. Що трапилося з Каролєм Богдановичем й Александером Черським? Чому ви цензуруєте геологічні мапи й праці про тубільців?
— Ах! Ах! Ви питаєте мене про таємниці Товариства!
— Існує метод, існує припис. Хто ходить із мамутами? Але ви заборонили, затерли, блокуєте це знання. Це невипадково. Відкрийте посполитим браму на Шляхи Мамутів, — вони вирвуть у вас геологічні таємниці, ви втратите мільйони, мільйони.
— І що ви за людина? — бурчить металево Алєксандр Алєксандровіч. — Я вам дружню руку простягаю, Царство Пітьми перед вами відкриваю, а ви на мене одразу роги наставляєте, їдко звинувачуєте!
— Ви допоможете, чи ні?
Знову довге металеве мовчання.
— Що я вам можу сказати, впертий юначе… У тисяча дев’ятсот шістнадцятому році я виклопотав у міністерстві указ проти фальшування сибірської географії. Ви не знаєте, що инородческие шамани володіють силою спотворювати краєвид, перекручувати відстані, згинати на землі й у небі прямі лінії? Правда про Сибір відсутня на картографії, спорядженій за допомогою тубільців на їхній землі, поверх Шляхів Мамутів, якими кружляють душі їхніх чаклунів. Ви бачили старі мапи Сибіру часів Єрмака? А вже відколи війна між ними тут точиться, — омана на омані! Що ближче до Літа, то гірше. Іноді геологи Товариства поверталися із дальніх походов, упродовж яких жодна гора не стояла на своєму місці, жодна річка не текла, як означено.