Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море
- Автор: Центкевич Аліна, Центкевич Чеслав
- Год: 1982
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Переводчик: Йосип Брояк
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море». Краткое содержание книги:
полярників-першопрохідців Фрітьофа Нансена (1861–1930) і Руала Амундсена (1872–1928), які
під час своїх героїчних, сповнених незвичайних пригод експедицій зробили ряд видатних
географічних і наукових відкриттів.
— Тепер побудова судна, на жаль, обійдеться вдвічі, а то й утричі дорожче. В цій ситуації я не можу дати вам ніяких гарантій, — заявив Амундсену занепокоєний Єнсен.
— Війна дала, війна й забрала, — по-філософськи спокійно відповів на це Амундсен. — Але від експедиції я все одно не відмовлюся. Вона повинна відбутися.
Щоб заощадити кошти, Амундсен з дозволу офіційних властей вирішив зняти з «Фрама» щогли, а також частину оснащення і переставити їх на своє нове судно. Коли про це стало відомо, піднялась хвиля обурення. Одразу ж було створено «Комітет охорони «Фрама», який звинуватив Амундсена у «святотатстві», в легковажному намірі знищити національну пам'ятку. Даремно, здивований цими несподіваними нападками, Амундсен намагався пояснити, що «Фрам», про збереження якого досі ніхто не дбав, марно пропадає. Даремно його підтримував і сам Нансен. Перейнятий псевдопатріотичпим запалом «Комітет охорони «Фрама» переміг. «Фрам» залишився і далі гнити в порту Хортен, бо ніхто до пуття не знав, що з ним робити, а Амундсену знову довелося з великими труднощами добувати гроші, щоб сплатити неймовірно високу суму за нові щогли, дерево на які треба було привезти з Голландії.
«Життя — це безперервна смуга прикрих несподіванок», — записав Амундсен у той день, коли у війну вступила Америка. Уряд Сполучених Штатів одразу ж наклав заборону на експорт продовольства в нейтральні країни, що підтримували торговельні стосунки з Німеччиною. До таких країн належала й Норвегія, зв'язана з Берліном укладеними ще до війни торговельними угодами на поставку Німеччині риби. Розірвати ці угоди означало б, по суті, вступити у війну.
Як уже не раз бувало, допоміг країні вийти з важкого становища її великий патріот Фрітьоф Нансен, який у свій час успішно виконав покладену на нього дипломатичну місію по відверненню війни після оголошення Норвегією своєї незалежності від Швеції. Він негайно вирушив до Вашінгтона, де, хоч і не без труднощів, усе-таки зумів переконати американців у необхідності скасувати заборону на експорт у Норвегію. Завдяки його енергійним заходам замовлений для експедиції Амундсена провіант надійшов до Крістіанії в той момент, коли в усій країні вже було введено продовольчі картки.
Ніколи ще в Амундсена не було стільки приятелів, як у той час, коли по місту блискавично розійшлась чутка про те, що він тримає під замком запас продовольства на сім років для десяти чоловік.
— Невже ти відмовиш мені, Руале? Ми ж сиділи з тобою за однією партою, і я не раз давав тобі списувати латину. Мені треба трохи борошна, круп, ну й масло пригодилося б. Ця дрібниця не позначиться на твоїх запасах, — напосідав якийсь літній, добре вдягнений чоловік, якого Амундсен взагалі не міг пригадати.
— На лижах ти ходив тільки зі мною, пам'ятаєш? — запевняв інший, лисий, з великими окулярами на посі. — Правда ж, ти не допустиш, щоб я помер з голоду? Ти завжди був добрим товаришем. Сам розумієш, що на карточку я не проживу.
— Я близька приятелька дружини вашого брата Леона. Сподіваюся, ви пожертвуєте мені хоча б кілька баночок консервів, — кокетувала якась незнайомка.
— Мій чоловік — голова фінансової комісії парламенту, тієї самої, що затвердила вам колись кредит на спорудження судна… Гадаю, ви нас не забудете…
І так без кінця. Одні просили кілька банок м'ясних консервів, компотів, трохи сиру, цукру, круп чи хоча б півмішка пшеничного борошна, інші просто вимагали їх. Були й такі, що погрожували якимись санкціями.
Для всіх в Амундсена була одна категорична відповідь: «Ні». Він не міг усім і кожному зокрема без кінця повторювати, що продовольство одержано виключно для полярної експедиції. «Я й сам не доторкаюсь до цих запасів», — пояснював він, знаючи, що все одно йому ніхто не вірить.
ПЕРШ НІЖ ЗАТИХЛА ВОЄННА ЗАВІРЮХА
— Даю тобі ім'я «Мод». Хай щастя і вдача супроводжують тебе на всіх морях!.. Ти народжена для боротьби з кригою. Віднині твоя стихія — льоди, — урочисто оголосив Руал Амундсен, не приховуючи хвилювання.
Тишу, що запала після виголошення цієї узвичаєної у Норвегії промови під час спуску судна на воду, порушив сухий тріск крижаної брили, що розбилась об ніс корабля.
— Я не противник вина, — усміхнувся Амундсен, — але мій прекрасний корабель заслуговує, напевне, на льодове хрещення. А шампанське ми вип'ємо за здоров'я найяснішої пані, яка ласкаво погодилася, щоб її ім'ям було назнано судно…