Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Научная фантастика » Книга дивних нових речей
Книга дивних нових речей - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Книга дивних нових речей

Электронная книга - «Книга дивних нових речей». Краткое содержание книги:

Покинувши рідну домівку й кохану дружину Беа, священик Пітер Лі за завданням таємничої корпорації АМІК вирушає до планети Оаза. Місія чоловіка — налагодити контакт із тубільцями, що понад усе прагнуть пізнавати Біблію, яку називають «Книга дивних нових речей». Допоки чоловік освоюватиметься в новому світі, Земля потроху — спершу повільно, а з кожним днем дедалі стрімкіше — скочуватиметься до свого кінця. Герой поступово усвідомить, навіщо він насправді прибув на Оазу й у чому саме полягає його місія. Він повинен обрати між своєю вірою і любов’ю, і від цього рішення залежить його життя...
1 ... 188 189 190 191 192 193 194 195 196 ... 236
Перейти на страницу:

Не буду розповідати тобі про всі ті інші події, які знесилили мене до краю за останній тиждень чи два. Це історії про те, що зараз коїться у світі, які на тебе тільки наганяють нудьгу. Нові війни в Африці, постійні вбивства жінок і дітей, масовий голод у сільських районах Китаю, жорсткий розгін мітингувальників у Німеччині, скандал у Європейському центробанку, скасування соціальної допомоги, зокрема й мені, і багато ще всякого такого. Для тебе все це несправжнє. Я розумію, ти годуєш спраглих оазян Біблією.

Хай там як, тобі досить знати лише те, що минулого тижня через багато всіляких причин я була дуже знервована, і, як завжди то буває, коли я знервована, Джошуа передався мій настрій. Він ховався під меблями, гасав із кімнати в кімнату, нявчав, плутався під ногами, але не давав узяти себе на руки чи погладити. Мені лише цього бракувало, і я роздратувалася до нестями. Я намагалася просто не звертати на нього уваги, забутися за якимись хатніми справами.

Я прасувала свій лікарняний халат. Прасувальна дошка стояла під незручним кутом, і проводу не вистачало, а я була занадто втомлена й заклопотана думками, щоб поставити її як слід, і прасувала так. Якоїсь миті я поставила праску на сам край, і вона впала. Я інстинктивно відстрибнула назад, моя нога тяжко наступила на щось, хруснуло так, аж мені кепсько стало, і Джошуа заверещав, їй-богу, він заверещав. А тоді втік.

Я знайшла його під ліжком, він тремтів і тяжко дихав. Його очі були широчезні від болю й жаху. Я зламала йому задню лапу. Я бачила це. В очах тваринки не було ні краплини довіри, він смикнувся, коли я заговорила. Я була ворогом. Я надягнула садові рукавиці, щоб він не подряпав чи не покусав мене, схопила його за хвіст і витягла звідти. Інакше було ніяк. Я віднесла його на кухню, поклала на стіл і наділа на нього повід. Джошуа ніби заспокоївся. Я гадала, що від шоку, а може, й від болю він нічого не зможе зробити, окрім як сидіти й тяжко дихати, тож узяла телефон, щоб зателефонувати ветеринарові. Вікно на кухні, як завжди, було відчинене. Джошуа кулею вискочив у нього.

Я шукала не одну годину. Обходила все довкола знову й знову, аж доки не стемніло, хоч в око стрель, а я так знемоглася, що вже й кроку не могла ступити. Тоді я пішла на роботу (у нічну зміну). Там було пекло. Не кажи нічого, там було справжнє пекло. О четвертій ранку на мені було дві лікарняні сорочки, тому що мій халат був увесь у лайні. Божевільний товстун жбурляв лайно зі свого ліжка, розмащував по бильцях і ревів на всю лікарню. Санітари вже пішли з роботи, залишалися тільки я, маленька Ойяма і ця новенька дівчина — мила, але її вічно немає поруч, коли треба. Мати цього лайнокида заперлася на ніч до кімнати для відвідувачів, і ніхто не міг її звідти витурити. Вона засіла там із чималим запасом пепсі та якимись недоїдками (і це зветься лікарнею?) і час від часу вистромлювала свого носа, щоб пересвідчитися, чи ми добре піклуємося про її хлопчика. «Ти сука! — горланила вона до мене. — Ти жорстока сука! Я викличу поліцію! Ти не справжня медсестра! Де справжні?» Так тривало, здавалося, цілу вічність.

Уранці я так і пішла додому у двох лікарняних сорочках, накинувши кофту поверх них. Люди, мабуть, думали, що я втекла з божевільні. Я вийшла з автобуса на дві зупинки раніше, щоб пройти через парк: ну ж бо, побачу Джошуа там. Шансів на це було мало, і я не дуже сподівалася його знайти. Утім, знайшла.

Кіт висів, прив’язаний за хвіст мотузкою, перекинутою через гілку дерева. Двоє дітисьок років дванадцяти смикали за мотузку, а Джошуа вертівся на ній і підстрибував. Очі мені заслало червоною млою. Я не знаю, що сталося далі, що я зробила з тими дітьми, у моїй пам’яті порожньо. Знаю тільки, що не вбила їх, бо, коли отямилася, їх там не було. На щиколотках пальців, під нігтями в мене була кров. Як шкода, що я не вбила їх! Авжеж, авжеж, я знаю: нужденні дітки, зіпсуті середовищем, їх треба вибачити, приголубити тощо. Чому б не взяти їх до нашої програми соціального захисту, еге ж? ЦІ СУЧІ ВИЛУПКИ ЗНУЩАЛИСЯ З НАШОГО ДЖОШУА!

1 ... 188 189 190 191 192 193 194 195 196 ... 236
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)