Новітнє вчення про тлумачення правових актів
- Автор: Коллектив авторів
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Право
- ISBN: 978-966-458-424-8
- Жанр: право
Электронная книга - «Новітнє вчення про тлумачення правових актів». Краткое содержание книги:
Часто судді просто стають у тупик при вирішенні справ із-за того, що не володіють висновком від попереднього правового явища до наступного або навпаки. Так, наказом міністра був звільнений з роботи керівник державного підприємства. Він пред’явив позов про поновлення на роботі, але суддя за наявності підстав для поновлення працівника (керівника підприємства) на роботі не міг усвідомити, як же можна поновити працівника на роботі, якщо він не вимагає визнання незаконним і скасування наказу міністра, а закон забороняє суду виходити за межі позовних вимог. Але ж цілком зрозуміло, що рішення суду про поновлення працівника (керівника державного підприємства) на роботі позбавляє наказ про звільнення з роботи будь-якої юридичної сили. На незаконність наказу про звільнення достатньо зазначити в мотивувальній частині судового рішення, а думка про те, що неможливо поновити працівника на роботі без визнання незаконним наказу про звільнення — це рецидив формалізму епохи видання Законів XII таблиць. Тільки за умови, якщо працівник просить у позовній заяві і визнати наказ недійсним і поновити його на роботі, суд повинен за наявності підстав задовольнити обидві ці вимоги. У тих же випадках, коли працівник пред’явить позов тільки про визнання недійсним наказу про звільнення і не буде просити про поновлення на роботі, не можна вважати, що рішенням суду про визнання наказу незаконним працівника поновлено на роботі, бо у поновленні на роботі є власний юридичний зміст, якого немає у наказі про звільнення. У наказі ж про звільнення немає будь-якого юридичного змісту, якого немає у звільненні.
Відсутність розуміння значення висновків від попереднього правового явища до наступного або навпаки в правотворчих органах призводить до невиправданого ускладнення формулювань положень законодавства. Зокрема, приписується не тільки визнавати противоправними, а й скасовувати чи визнавати нечинними рішення суб’єктів владних повноважень або окремі їх положення (ст. 162 КАС). Проте стосовно нормативно-правових актів ч. 8 ст. 171 КАС передбачає тільки визнання їх незаконними чи такими, що не відповідають актам вищої юридичної сили. Звідси непрямо випливає і за допомогою висновку від протилежного виявляється текстуально не закріплена норма, згідної якої скасування чи визнання нечинними нормативно-правових актів чи їх окремої частини не вимагається. Це — відповідно до заголовку глави 6 КАС і заголовку ст. 171 КАС — особливість провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів. Тому правова норма, що виявляється при тлумаченні ч. 8 ст. 171 КАС за допомогою висновку від протилежного, застосовується усупереч загальному правилу ст. 162 КАС, яке приписує не тільки визнавати протиправними, а й скасовувати або визнавати нечинними рішення чи окремі частини. При цьому враховується, що правова норма, що виявляється за допомогою висновку від протилежного із текстуально закріпленої в ст. 171 КАС правової норми, підлягає переважному застосуванню перед загальною нормою, текстуально закріпленою в ст. 162 КАС, оскільки перша із названих правових норм позначається законодавцем як одна із особливостей провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів. Із визнання судом нормативно-правових актів незаконними чи такими, що не відповідають актам вищої юридичної сили, випливає і за допомогою висновку від попереднього правового явища до наступного виявляється припис не застосовувати ці акти повністю чи в частині. Отже, можна прагнути подолати дискретність законодавчого тексту (як і ст. 162 КАС), а можна цього і не робити. Останній варіант виявляється навіть більш прийнятним, бо всім зрозуміло, що нормативно-правовий акт, визнаний судом незаконним чи таким, що не відповідає акту вищої юридичної сили, не може застосовуватись, хоч би у рішенні суду і не зазначалось на його скасування чи визнання нечинним.
У Цивільному кодексі також у скороченому варіанті йдеться про визнання актів незаконними (п. 10 ч. 2 ст. 16), але в розширеному варіанті уже зазначається на те, що суд визнає незаконним і скасовує відповідний акт (ст. 21). Законодавець у цьому випадку прагнув подолати дискретність нормативного тексту.