Новітнє вчення про тлумачення правових актів
- Автор: Коллектив авторів
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Право
- ISBN: 978-966-458-424-8
- Жанр: право
Электронная книга - «Новітнє вчення про тлумачення правових актів». Краткое содержание книги:
4. У положенні частини першої ст. 19 Конституції України, відповідно до якого «правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством», прямо встановлена тільки неможливість (заборона) примушувати будь-кого робити те, що не передбачено законодавством. Але примушення — це явище, яке не характерне для матеріальних правовідносин. Зазвичай воно можливе у кримінальному процесі, при виконанні вироків судів, а також на стадії виконавчого провадження. Тому сфера дії наведеної прямої заборони є обмеженою.
Ця сфера значно розширюється, якщо за допомогою висновку від наступного правового явища (заборони примушення) до попереднього виявити правовий припис, згідно з яким ніхто не може нести юридичні обов’язки, не передбачені законодавством (останні слова слід тлумачити і як обов’язки, не передбачені договором, укладеним відповідно до законодавства, або установчим документом юридичної особи, оскільки договори і установчі документи набувають юридичного значення в силу визнання їх законом обов’язковими до виконання). Іншими словами, в частині першій ст. 19 Конституції закріплений і виявляється спочатку за допомогою висновку від наступного правового явища до попереднього, а потім за допомогою висновку від протилежного принцип «все дозволено, крім того, що заборонене законодавством». Цій правовій нормі не можна відмовити у найвищій юридичній силі конституційної норми тільки тому, що вона текстуально не закріплена і виявляється при тлумаченні за допомогою висновку від наступного правового явища до попереднього та висновку від протилежного.
Частина третя ст. 2 КАС встановлює: «У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
… 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія)...
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку».
Необхідність у цих законодавчих положеннях обумовлена не тільки прагненням законодавця закріпити відповідні процесуально-правові приписи. Така необхідність обумовлена вкрай недостатнім правовим урегулюванням адміністративних відносин (відсутність матеріально-правових норм, які б відповідали положенням п. 2-8, 10 ч. 3 ст. 2 КАС). Із п. 2-8 і 10 ч. 3 ст. 2 КАС випливають відповідні матеріально (публічно-; адміністративно)-правові приписи. Ці правові приписи, які логічно закріплені в п. 2-8, 10 ч. 3 ст. 2 КАС, виявляються при тлумаченні за допомогою висновку від наступного правового явища до попереднього. Вони усувають прогалини в матеріальному праві.
Не викликає сумнівів, що ці матеріально-правові норми, хоч вони текстуально в Кодексі адміністративного судочинства чи іншому законі не закріплені, підлягають переважному застосуванню перед правовими нормами, що встановлені підзаконними нормативно-правовими актами, бо вони є повноцінними нормами матеріального (адміністративного) права. Вони здатні також на рівних конкурувати з іншими правовими нормами.