Новітнє вчення про тлумачення правових актів
- Автор: Коллектив авторів
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Право
- ISBN: 978-966-458-424-8
- Жанр: право
Электронная книга - «Новітнє вчення про тлумачення правових актів». Краткое содержание книги:
2. Невдалий досвід формулювання позитивних і негативних правил законодавець використав і при визначенні предмета Господарського кодексу. Позитивне правило з цього приводу формулюється у ст. 1 ГК («цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання»). У ч. 1 ст. 4 ГК наводиться досить довгий перелік відносин, які не є предметом регулювання цього Кодексу. Цей перелік також зазначає не на всі відносини, що не регулюються Господарським кодексом. Проте і тут немає слова «зокрема», хоч потреба у ньому була: правовою нормою, яка логічно закріплена в ст. 1 ГК і виявляється при тлумаченні за допомогою висновку від протилежного, визначаються усі суспільні відносини, які не регулюються Господарським кодексом (усі ті відносини, що не названі в ст. 1 ГК), а в ч. 1 ст. 4 ГК дається неповний перелік цих відносин. Тому за допомогою висновку від протилежного із ч. 1 ст. 4 ГК отримується судження, яке є хибним: суспільні відносини, не названі у цьому законодавчому положенні, регулюються Господарським кодексом. Хибність цього судження обумовлена тим, що із нормативних положень, що не містять слова «зокрема», висновок від протилежного робити не можна. У даному випадку в ч. 1 ст. 4 ГК такого слова немає, але ж воно повинне бути, без нього порушується логіка зв’язку між ст. 1 та ч. 1 ст. 4 ГК.
Отже, і в цьому випадку судження, отримане за допомогою висновку від протилежного, не має значення правової норми, бо є хибним. За допомогою цього висновку у даному випадку правова норма не виявляється. Навіть така правова норма, яка було б нездатною конкурувати при правозастосуванні з правовою нормою, що текстуально закріплена в ст. 1 ГК.
3. Позитивне правило формулюється в ч. 1 ст. 1033 ЦК («управителем може бути суб’єкт підприємницької діяльності»). Із нього випливає і за допомогою висновку від протилежного виявляється логічно закріплена в цьому законодавчому положенні правова норма, відповідно до якої будь-які інші особи не можуть бути управителями, тобто не можуть укладати і виконувати договори управління майном. Отже, у ч. 1 ст. 1033 ЦК закріплені дві абсолютно чітко формально визначені правові норми (одна із них закріплена текстуально, а інша — логічно).
Але законодавець вирішив пояснити, що «управителем не може бути орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування, якщо інше не встановлено законом» (ч. 2 ст. 1033 ЦК). Це — текстуально закріплене негативне правило, оскільки воно логічно пов’язане з позитивним правилом, яке текстуально закріплене в ч. 1 ст. 1033 ЦК і визначає учасників цивільних відносин, які не можуть бути управителями. Проте воно не вичерпує усіх видів учасників цивільних відносини, які згідно з правовою нормою, логічно закріпленою в ч. 1 ст. 1033 ЦК, не можуть бути управителями. До ч. 2 ст. 1033 ЦК треба додати слово «зокрема», яке логічно перешкоджало б висновку від протилежного із цього законодавчого положення. За відсутності зазначеного слова із цього законодавчого положення можна зробити висновок від протилежного. У такий спосіб отримуємо судження, згідно якого усі інші учасники цивільних відносин (крім тих, які зазначені в ч. 2 ст. 1033 ЦК) можуть бути управителями. Оскільки це судження отримане із хибного нормативного положення, за ним не може бути визнане значення правової норми. Отже, не можуть бути управителями не тільки органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а й будь-які інші юридичні і фізичні особи, що не мають статусу суб’єктів підприємницької діяльності, як це встановлено правовою нормою, що логічно закріплена в ч. 1 ст. 1033 ЦК і виявляється при тлумаченні за допомогою висновку від протилежного.
4. У випадках, коли текстуально закріплене позитивне правило охоплює собою усі відповідні відносини як предмет регулювання, текстуально закріплене негативне правило встановлює винятки із правила. Висновок від протилежного при цьому із негативного правила повністю погоджується із змістом позитивного правила. У таких випадках текстуальне закріплення позитивного і негативного правил є виправданим і конструктивним. Так, відповідно до ч. 324. 1 ст. 324 ПК «об’єктом оподаткування збором є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання». Цим формулюванням охоплюються усі випадки використання води. Тому висновок від протилежного з метою встановити, коли ж збір за використання води не справляється, із цього законодавчого положення зробити не можна. Але соціально-економічно було доцільно встановити винятки із загального правила ч. 324. 1 ст. 324 ПК. За таких умов у ч. 324. 4 встановлюються випадки, коли збір за використання води не справляється (коли фактичний обсяг використаної води не є об’єктом оподаткування). Якщо ж використання води не підпадає ні під один пункт ч. 324.4 ст. 324 ПК, то збір за спеціальне використання води справляється (це — правова норма, отримана за допомогою висновку від протилежного із ч. 324.4 ст. 324 ПК). Ця правова норма не суперечить загальній правовій нормі, що текстуально закріплена в ч. 324.1 ст. 324 ПК, і підлягає застосуванню.