Новітнє вчення про тлумачення правових актів

Не тільки законодавча воля, виражена в законі, а й будь-яка думка, що висловлюється людиною усно або письмово, фіксує тільки певні точки, що мають місце в реальності, хоч суспільні відносини, що описуються в актах законодавства, в диспозиціях і гіпотезах правових норм, не знають розривів. Так, у ч. 3 ст. 4 ГК зазначається на те, що правила цього Кодексу за відповідних умов «застосовуються» до господарських відносин, що виникають із торговельного мореплавства. Як би широко не розумілось поняття застосування правил Господарського кодексу і застосування актів законодавства взагалі, це поняття не охоплює собою всього того юридичного змісту, який охоплюється поняттям правового регулювання. Чи зміниться зміст ч. 3 ст. 4 ГК, якщо в ній слово «застосовуються» замінити словом «регулюються» і відповідно змінити текст ч. 3 ст. 4 ГК? Ні, не зміниться. Як же це можна пояснити?

Єдиним поясненням цьому феномену є дискретність нормативного тексту і випливаюча звідси необхідність використання висновку від наступного правового явища до попереднього. Не може того бути, щоб законодавець, розумно формулюючи нормативні положення, допускав застосування певного закону до тих чи інших відносин і при цьому не допускав регулювання цим законом зазначених відносин. Отже, із положення ч. 3 ст. 4 ГК випливає і за допомогою висновку від наступного правового явища (застосування правил Господарського кодексу) до попереднього виявляється текстуально не закріплена (а закріплена тільки логічно) в цьому законодавчому положенні правова норма, відповідно до якої за відповідних умов господарські відносини, що виникають із торговельного мореплавства, Господарським кодексом регулюються.