Новітнє вчення про тлумачення правових актів
- Автор: Коллектив авторів
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Право
- ISBN: 978-966-458-424-8
- Жанр: право
Электронная книга - «Новітнє вчення про тлумачення правових актів». Краткое содержание книги:
Що стосується процентів, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, то треба враховувати наступне. Правові норми, які логічно закріплені в ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217, ч. 2 ст. 224, ч. 1 ст. 231 ГК і виявляються при тлумаченні за допомогою висновку від протилежного, виключають пряме застосування процентів, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, до грошових господарських зобов’язань. Але сплата учасниками господарських відносин процентів передбачена ч. 4 ст. 232 ГК («відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк»). За таких умов вони сплачуються на підставі ч. 4 ст. 232 ГК, а їх розмір визначається на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК.
Так повинне вирішуватись питання про застосування (незастосувания) ч. 2 ст. 625 ЦК до господарських відносин.
§ 75. Використання висновку від протилежного для з’ясування логічного зв’язку між нормативними положеннями, що текстуально закріплюють позитивні і негативні правила
В актах законодавства часто текстуально закріплюються послідовно позитивні і негативні правила. Інколи у такий спосіб встановлюється загальне правило (позитивне) і виняток із нього (негативне правило). У таких випадках логічно погоджуються закріплені у відповідних нормативних положеннях правові норми. Проте частіше позитивні і негативні правила не узгоджуються між собою: негативні правила, що формулюються після позитивних правил, логічно не узгоджуються з останніми. Це дає підставу для твердження про те, що сформульоване другим правило має логічні хиби, що виключає логічну бездоганність і можливість застосування правової норми, яка логічно закріплена у нормативному положенні, що формулює негативне правило, яке виявляється при тлумаченні за допомогою висновку від протилежного.
1. Текстуальне закріплення в актах законодавства спочатку позитивного, а потім негативного правил стало повсякденним явищем. Воно привнесене до законодавства із підручників, що видаються, і лекцій, які читають професори студентам юридичних факультетів. У підручнику, в лекції це є цілком виправданим, бо там студенти вперше вивчають відповідне законодавство, і їм треба показати зміст певних нормативних положень чи сферу їх дії, а отриманню дидактичного ефекту сприяє вказівка спочатку на позитивний зміст відповідного явища, а потім на протилежне, на те, що не входить до змісту відповідних нормативних положень, на ту сферу, в якій відповідні нормативні положення не діють.
Викладати нормативний матеріал в актах законодавства у такий спосіб, особливо в умовах, коли в науці належно не досліджені проблеми застосування висновку від протилежного, було б недоцільним. Проте практика свідчить, що ця рекомендація правотворчими органами ігнорується. Замість того, щоб зосередитись над основним (позитивним) формулюванням, правотворчий орган дає пояснення позитивному правилу шляхом формулювання негативного правила.
Як би критично ми не оцінювали правотворчу практику, про яку йдеться, все ж треба шукати шляхи адекватного тлумачення положень законодавства, у яких послідовно текстуально закріплюються позитивні і негативні правила. Для цього треба зрозуміти логіку зв’язку між текстуально закріпленими позитивними і негативними правилами та правовими нормами, які логічно закріплені у тих же нормативних положеннях і виявляються при тлумаченні за допомогою висновку від протилежного. Спробуємо зробити це на прикладі ст. 1 ЦК, яка в частині першій встановлює таке позитивне правило: «Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників».
Із усієї сукупності суспільних відносин, що існують, законодавець виокремив їх певну групу, визнав їх такими, що регулюються цивільним законодавством, і описав їх у ч. 1 ст. 1 ЦК. Але зробив вінце дуже недбало. Не йдеться про недоліки цього законодавчого положення, які (недоліки) обумовлені недостатньою визначеністю понять. Це — окрема проблема. Не йдеться і про дві грубі помилки у формулюванні тексту, які вплинули на юридичний зміст ч. 1 ст. 1 ЦК. Зосередимось на тому, що стосується логіки зв’язку між позитивним і негативним правилами.