Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
Вибрані твори - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Вибрані твори

Электронная книга - «Вибрані твори». Краткое содержание книги:

Видавництво «Смолоскип» презентує вибрані твори одного з видатних представників «Розстріляного відродження» Сергія Пилипенка (1891—1934). Пропоноване видання є на сьогодні найбільш повним і розкриває різні грані творчості письменника. До тому увійшли прозові твори, статті, рецензії, написані у 1920-ті — на початку 1930-х рр., матеріали діяльності Спілки селянських письменників «Плуг», засновником і незмінним керівником якої був Сергій Пилипенко, а також спогади сучасників про нього. Видання призначене студентам, викладачам та широкому колу читачів.
1 ... 189 190 191 192 193 194 195 196 197 ... 305
Перейти на страницу:

Починаємо з першого, найголовнішого, що торкається загальної політичної концепції всіх опублікованих досі «Листів». Будемо уживати й надалі цієї назви, хоч сама авторка, як побачить читач далі, каже, що вважає свій твір не за простий допис від власної персони, а за художній нарис від вигаданої особи, настроєної по-обивательському, до також вигаданої подруги — «Василини», і що займенник «я» в «Листах» є художній прийом, перевтілення авторки в певний художній персонаж.

Від себе одразу скажемо, що це виправдання не досить справедливе, бо читачеві ясно, що саме з авторкою все це було, саме вона все це робила, казала й чула, і якщо «Василина» — вигадана (листи до якоїсь Василини не друкуються в літературних журналах), то нема достатніх підстав «я» уважати за щось інше, ніж за саму Д. Гуменну. Інша річ, що вона спиняється тільки на окремих своїх думках і вчинках, вилучаючи з них тільки те, що потрібно для її даної письменницької мети. В цьому ТІЛЬКИ й є певний художній прийом.

Отже, якщо в нашій критиці подибуємо інколи чи то навмисну підтасовку, коли слова й думки дієвих осіб приписуються авторові твору, чи ненавмисне, помилкове нав'язування цього, коли автор не вжив відповідних заходів, щоб розмежуватися — де він, а де його герої — або не виявив певним способом, як він ставиться до них, чи як хоче, щоб ставилися до них читачі,— цього про твір Гуменної сказати не можна. Що говорить і думає «я» — те говорить і думає Д. Гуменна, інакше читач сприйняти не може. Д. Гуменна має право переконувати тільки в тім, що «я» — це лише частина її, Д. Гуменної, що вся вона, може, й не така. Та й по тому...

Мають, отже, рацію критики, говорячи саме про авторку «Листів», судячи Д. Гуменну і обвинувачуючи її в прикрій помилці, хоч і занадто, на нашу думку, суворо, де в чому й зовсім несправедливо.

Що ж саме Д. Гуменній інкримінується?

З гострим осудом Гуменної виступив насамперед тов. А. Хвиля на сторінках журналу «Критика»[547] (№ 11 за грудень 1928 року) у статті «Нотатки про літературу». Закликаючи до організації ґрунтовного марксистського літературознавства, він пише:

Ми повинні також грунтовно взятися за зміцнення своїх кадрів, за те, щоб усі ворожі нам впливи в літературі перемогти.

А що такі впливи єсть і ідуть в нашу літературу не тільки через Єфремових[548], можна побачити хоч би й з літературно-художнього місячника «Плуг» № 10, за жовтень місяць. В «Листах з Степової України», уміщених в цій книзі «Плугу», між іншим, читаємо:

«Тут, на камені, якось не віриться, чи була революція, чи ні. І невже вона відбилася на селі тільки тими облігаціями, викачкою хліба, самообкладанням, прокльонами...

Я признаюся тобі, Василино, нічогісінько не розумію тепер... Не розбираю... Селянське господарство занепадає, руйнується... Яка кому користь від цього?.. А тут ще й привид голоду...»

В дописах Гуменної є чимало й цікавого, але хіба не відчувається в цих «безпорадних» рядках куркульського «одчаю» щодо перспектив нашого села. Це ж ніби оголена єфремівська концепція. Село, мовляв, живе не тільки по-старому, а навіть гірше. Словом, революція поставила село в безвихідне становище. Висновки з цього відомі...

Правда, крім письменника чи журналіста, є ще й редакція того журналу, де міститься такий матеріал. Вона й повинна в таких випадках допомогати письменнику. Та тут цього, мабуть, не сталося. І це видається не то що як випадок або недогляд. Тут і результат певного тиснення буржуазних впливів на окремих письменників.

Обвинувачення більш ніж суворе... І то не тільки Д. Гуменної, але й редакції, хоч у даному разі редакція «Плугу» поставлена т. Хвилею в виняткове становище: гудячи деякі твори окремих письменників, що містяться в інших журналах, приміром у «Молодняку», т. Хвиля такого зауваження чомусь не робив... Наперед забігаючи, скажемо, що певну провину редакція «Плугу» за собою визнає, але аж ніяк не в тій формі, що їй тут приписується — в «єфремовщині», в «куркулізмі», в загубленні перспектив щодо нашого села. Доказом того може бути хоч резолюція плужанської наради, де плужани щиросердо визнають можливість ухилів зі свого боку, але самі ж указують шлях для забезпечення себе від цих ухилів і цей шлях убачають, як єдино можливий — шлях, що вказує ленінська комуністична партія. А найбільший доказ — багаторічна літературна й громадська праця плужанська. Куркулячих творів там ніхто не бачив і не побачить.

вернуться

547

«Критика» — критично-бібліографічний журнал. Виходив у Харкові у 1928-1930 рр. З 1932 р. виходив під назвою «За марксо-ленінську критику».

вернуться

548

Єфремов Сергій (1876-1939) — історик літератури, літературний критик, публіцист, громадський діяч, дійсний член НТШ і ВУАН, голова Управи Академії та секретар історико-філологічного відділу. Репресований у 1929 р., помер в ув'язненні.

1 ... 189 190 191 192 193 194 195 196 197 ... 305
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)