Крига. Частини І–ІІ

… Я можу формулювати гіпотези, можу клепати теорії, вишукувати явища, пов’язані з тим чи іншим фізичним впливом, например феномени світла, про які, запевняю вас, багато цікавого може розказати доктор Тесла, він навіть сконструював для цього спеціальні оптичні прилади, врешті, я можу досліджувати різні ефекти, зумовлені тунґетитом; але як я дізнаюся, що це не стільки нові фізичні одкровення, приклади, які викривають недосконалість нашого опису природи, — скільки наслідки змін у логіці, яка нас зобов’язує?

… Чи загалом логіка є вимірною силою, що тисне безпосередньо на матерію, або на взаємодії між матерією, як-от ґравітація, електрика, й чи, перетнувши межу Літа й Зими, логіки Ґерославського й логіки Арістотеля, можна на якомусь розумному логометрі відчитати припливи й відпливи цієї сили? Врешті так само я міг би сказати, що усякий мороз сприяє двовалентній логіці, адже кожна річ, коли вона заморожена, є конкретнішою, певною і мономорфною, отож сáме стовпчик ртуті показує міць класичної логіки, — й чи не назвали б ви це міркування примітивним, чи не було б це кричущим зловживанням авторитетом науки?

… А з іншого боку, — погляньте, пане докторе, разом зі мною, — з іншого боку, логіка — це просто мова опису реальности, критерій правильности речень цієї мови, а тепер скажіть, будь ласка: чи після переїзду до країни невідомої, екзотичної, у середовище народів чужорідних, з іншими звичаями, а ви, пане докторе, багато подорожували, отож, опинившись раптом на далекій чужині, коли ви сідаєте писати листа до родичів і вирішуєте розповісти їм про стосунки з цією новою реальністю, про те, що ви бачите за вікном, яких людей зустрічаєте, як вони поводяться, які їхні свята й звички, який лад поміж ними, в будинках, на вулицях і в їхніх головах, коли ви намагаєтеся втілити у словах дух цієї країни, але вірно, щиро, без свідомої-несвідомої цензури, чи не виявляєте ви тоді, що ваша стара мова — мова іншої землі — дуже опірна, неадекватна, непридатна для цього завдання?

Доктор Конєшин зрівнявся на стежці—нестежці, прилаштував свій крок до кроку кульгавого й пильно роздивлявся з-під похиленого чола то нерівний ґрунт під ногами, то навколишній ліс, то просто навсібіч: тоді він найсильніше мружив очі.

— Ви чимало про це думали, бачу.

— Мені не дозволяють думати ні про що інше.

— Ви математик, так ви казали, правда ж? — математик, ви оперуєте абсолютним; навіть питаючи про логіку, ви питаєте згідно із заздалегідь обраною логікою: так — так, ні—ні. Межа, знайти межу! Вимірювальні прилади! Ясний виразний критерій! Така ваша «наукова метода». А я — практик знання, накопиченого завдяки тисячолітньому досвіду інших практиків, ненадійного, оманливого, зіпсованого забобонами й неміччю почуттів; я брудню свої руки в смердючих ранах, навпомацки порпаюся у слизьких кишках. Я не мушу порахувати усі до одної пустули на тілі пацієнта, щоб вирішити, чи він хворий на віспу. Після скількох крапель починається злива й закінчується мжичка?