Крига. Частини І–ІІ

Тим не менш, це й далі не пояснює Країни Темряви, мамутів, усього світу підземного Сибіру. Тепер це називається геология. Тепер не шамани на оленячих шкурах і плоских каменях, а царські картографи із Гірничого інституту в Санкт-Петербурзі на брістольних планшетах креслять у топографічній проекції Шляхи мамутів. У підземному світі полює на чудову здобич Сибирское Хладо-Железопромышленое Товарищество, один золотник чистого крижліза у Владивостоці коштує стільки, як сливе фунт звичайного заліза. А над містом тигра й соболя відсвічує сяйво тьмітла, заграви від тунґетитових візантійських церковних куполів, бо це була і є Країна Пітьми…

Божевілля.

Усталося, повернулося кілька разів раменами, аж щось хруснуло в хребті. Птах із округлим дзьобом, що присів на гілці, перехилив голову й зацікавлено поглянув просто в очі. Обперлося передпліччям на зсунуте додолу вікно. Він зазирав згори, нахилившись так, що мало не впав зі свого сідала. Коротка думка промайнула в голові: це ж уже доба минула — мабуть, зійшли з тіла останні сліди потьміту — чи тварини зауважують теслектричні відхилення? Птахи, коти? Чи вони до них чутливі? Що б там не було, проте коти, звичайно ж, створіння Літа. Дмухнулося у напівстиснутий кулак. Нічого.

Під вікнами, у бік задньої частини потяга, важко дихаючи й тримаючись за черево, що випадало з мундира, квапливо дріботів Сєрґєй.

— Агов! Щось трапилося? Може, рушаємо?

— Вельмишановний пан Фессар, уф, зволили з глузду з’їхати.

Вихилилося. Бічна гілка творила тут невеликий вигин, дальші вагони бачилося на внутрішньому боці під більшим кутом, а вже дуже виразно — осіб, які юрмилися наприкінці ешелону, куди простував Сєрґєй. Примружилося очі. Вони стояли біля відсунутих дверей вантажного вагона, так, звісно, — вагона доктора Тесли. Таємний радник Дусін, два старих охранники, чоловік у мундирі князя Блуцького (з дубельтівкою на плечі). З іншого боку, оминувши останній вагон, до них, підсмикнувши спідницю, підбігла панна Філіпов. Вони про щось завзято сперечалися, жестами показуючи в усі сторони світу, усередину вагона й у бік тайги. Тільки-но до них приєднався Сєрґєй, він також заходився вимахувати руками. Виринувши з тіні, у дверях вагона з’явилися доктор Конєшин і Тесла: доктор Конєшин мав під пахвою лікарський саквояж.