Крига. Частини І–ІІ

— Як? Не говоріть зі мною цією тарабарщиною, це добре для сальнів Распутіна. До того ж ви спізнилися, княжна встигла вже змінити думку, тепер їй потрібен мій труп, і що швидше, то краще.

Дусін знову похитав головою.

— Ви не розумієте старих людей.

— Прекрасно розумію, — зітхнулося про себе. — Тішуся, що в нас була можливість перекинутися словом наодинці. Можете сказати їй, що я все одно залишаюся на службі в Міністерстві Зими й не маю наміру нічого чинити проти Імператора. І якщо щось трапиться з доктором Теслою, я напишу про все Раппацькому. Лист від Сина Мороза він, мабуть, прочитає, чи не так? Тож краще шепніть їй на вухо що слід, перш ніж вона візьметься за нову дурість.

Він стиснув губи.

— Вона вас двічі рятувала.

— Вона сама вам скаже, що це була помилка.

— Святого Мартина…

— Лютий у пеклі грає. Відчепіться вже від мене! Що більшу брехню ви мені вимовляєте, то більше мішається мені в голові. Моліться, щоб я у неї не повірив.

Відступилося, коли лікар Конєшин зістрибував на землю. Тесла люто кинув йому вслід ціпок Юнала Фессарa. Впіймалося його, перш ніж він упав поміж забалаканих пасажирів. Тієї хвилі до них приєдналися monsieur Верус із красивою удовою поруч, пара з купейного, капітан імператорського флоту з люкса, підходили наступні мандрівники, постав невеликий натовп.

— … п’ять годин найдовше, — повторював Сєрґєй, витираючи піт із чола. — Й немає іншої можливости! Ваші Вельможності мусять зрозуміти. Це Транссибірський експрес, такі речі не трапляються, ми всі через це втратимо посади. Навіть якщо би половина пасажирів утекла до лісу — п’ять годин, не більше, а либонь, навіть іще швидше, траса звільниться.

— Конкуренція, ніщо інше, моя люба, хотів дізнатися секрети конкурента, його впіймали, й він напудився.

— Як рубель не крути, завжди випаде Сибирьхожето.

— У кожному разі, — сказав симетричний доктор, — ми маємо тут крадіжку зі зломом, знищення чужого майна, напад на людину, на імператорського службовця — хто знає, чи не з наміром убивства, бо якби удар було завдано трохи по-іншому, неборака міг би й не вижити; це робота для чиновников закону.

— Слушно доктор каже! Послати за жандармами!

— Та звідкіля тут жандарми! Щойно повернувся з підводового села тарантас, зателеграфуємо зі станції, коли зможемо.

Протиснулося до панни Крістіни, масивний ціпок Фессарa дуже допоміг.

— Ви, панно, розмовляли з ним сьогодні, чи не так?

— Ви вже підвелися. Ви добре чуєтеся? Перев’язка спадає вам на підборіддя.

— Із паном Фессаром. Про що?

— Мабуть, уже розійшлися чутки про Ніколу. Він питав, чи це той доктор Тесла. Компліменти й таке інше.

— Він до того розмовляв із радником Дусіним? З ким іще? Здається, що уже вчора він намагався щось витягти з Веруса.